Приховані аспекти життя "батька радіо": що ми знаємо про Гульєльмо Марконі 20 вересня 2024 року

Дитинство та перші кроки у науці

Автомобіль Папи Римського Пія ХІ тільки-но покинув межі Рима, прямувавши до озера Альбано, де розташована папська резиденція. Раптово в салоні пролунав електронний дзвінок. Папа підняв слухавку і провів швидку бесіду. Дзвінок надійшов з Ватикану. Однак, якби хтось із вірян спостерігав за цим, легко міг би скласти враження, що Папа спілкується з самим Богом. Адже автомобіль був у русі, не мав жодних проводів, а на календарі був 1937 рік, коли до появи мобільних телефонів залишалося ще близько 40 років.

Цей унікальний і єдиний у своєму роді апарат створив для Папи його давній знайомий. Науковець, підприємець, медійник, політик, улюбленець жінок, маркіз, голова Італійської академії наук, Нобелівський лауреат, сенатор, делегат від Італії на Паризькій мирній конференції, член вищої ради партії фашистів і друг диктатора Беніто Муссоліні. Все це про людину, яку більше знають як винахідника радіо -- Гульєльмо Марконі. Насправді він не був одноосібним винахідником радіомовлення. До нього передачу і прийом радіохвиль здійснювали щонайменше десяток вчених по всьому світу. Але те, що ці дивні й мало зрозумілі експерименти стали частиною нашого побуту - безумовно, його заслуга.

Про таких, як Марконі, кажуть: "народився зі срібною ложкою". Батько - італійський аристократ і землевласник. Мати - ірландка, Енні Джеймсон, онука засновника тієї самої винокурні, віскі якої відоме і зараз у всьому світі. Гульєльмо не ходив до школи і офіційно не вступав до університету. Спочатку приватні репетитори вчили його вдома, а потім у 18 років хлопець познайомився з професором Болонського університету Аугусто Рігі, який саме досліджував явище поширення електромагнітних хвиль. Рігі дозволив Марконі відвідувати лекції та користуватися університетською бібліотекою.

Таке знайомство було як ніколи доречним. Адже Гульєльмо теж цікавився радіохвилями. Тема в принципі була тоді популярна. Над дослідженням радіохвиль працювали вчені по всьому світу, але жоден з них не бачив практичного застосування цієї технології. А от Марконі побачив у радіо бізнес-ідею. Він з самого початку мріяв замінити звичайний телеграф безпровідним.

У 20 років Марконі береться до роботи. Він окупував горище родового маєтку і облаштував там лабораторію. У помічники взяв дворецького. Для експериментів у хід пішли всі підручні засоби, включно з фарфоровими тарілками з дорогих сервізів, які Гульєльмо використовував як ізолятори. Тарілки часто бились, і тоді юному досліднику перепадало від батька, а техніка летіла шкереберть слідом за розбитими тарілками. Загалом батько не надто підтримував захоплення сина. Йому до вподоби була цілком зрозуміла аграрна справа. Тому на початку Гульєльмо доводилося навіть продавати власний одяг, щоб купити дріт. Втім, згодом він таки переконав батька, що зможе заробити на радіохвилях. А от матір завжди підтримувала сина. І саме їй він першій показав роботу своєї радіосистеми. Це було грудневої ночі 1894-го року. У маєтку Марконі відбувалося "диво". Гульєльмо натискав кнопку в одному кутку кімнати, а в іншому спрацьовував дзвінок. Трохи згодом юнак склав повну радіосистему. Вона складалася з пристроїв, розроблених іншими вченими, але перероблених та вдосконалених. До передавача була приєднана телеграфна клавіша, а до приймача телеграфний реєстратор, який записував отримані крапки і тире на рулоні паперової стрічки.

Наступного року молодий чоловік переїхав у двір. Він експериментував з антена різних форм і висот, правильно заземлив передавач і приймач, а зрештою зміг досягти вражаючої дистанції у 3 кілометри. Це раніше вважалося недосяжним.

Отримавши робочу модель, Марконі не втратив ні хвилини. Його більше цікавило практичне застосування науки, ніж сама наука. Він мріяв, що радіо охопить увесь світ і принесе йому популярність та фінансовий успіх. Гульєльмо звернувся до Міністерства пошти та телеграфу Італії. Проте його тодішній керівник Маджоріно Ферраріс проігнорував його запит. Кажуть, що він навіть написав на листі резолюцію "до Лонгари", натякаючи на вулицю Віа делла Лонгара в Римі, де знаходився притулок для психічно хворих. Однак цей лист так і не був знайдений.

"Перший патент на систему зв'язку на основі радіохвиль"

Тоді Марконі відправляється до своєї "другої батьківщини".

Мати Марконі була ірландкою. З віком від двох до шести років він разом із старшим братом проживав в Англії, де його брат успішно опанував англійську мову. Коли ж Марконі усвідомив, що в Італії не зможе реалізувати свій винахід, він почав шукати шляхи вирішення цієї проблеми. Разом із сімейним другом Карло Гардіні, який на той час обіймав посаду почесного консула США в Болоньї, вони обдумали, що робити далі. Гардіні порадив йому переїхати до Великої Британії, адже у них були всі можливості для цього, оскільки мати була ірландкою. Більше того, він написав рекомендаційного листа послу Італії, у якому пояснив, хто є Марконі та в чому полягає його винахід. Посол Ферреро вирішив допомогти Марконі влаштуватися у Лондоні. Отже, в 1896 році, у віці всього 21 року, Марконі разом із матір'ю прибув до британської столиці. Цікаво, що він отримав значну підтримку від Вільяма Пріса, головного електроінженера поштового відділення Великої Британії. Пріс добре розумів нюанси винаходу, оскільки був свідком експерименту, під час якого Марконі передавав сигнал з даху Лондонського поштамту на відстань 1,5 км, що стало важливим фактором для отримання патента. У результаті Марконі отримав британський патент під номером 12.039 з назвою "Поліпшення передачі електричних імпульсів і сигналів, а також апаратів для них". Це був перший патент на систему зв'язку, засновану на радіохвилях, - зазначає дослідник історії Українського Радіо Анатолій Табаченко.

"Зростаючі дистанції та все більш розширені аудиторії"

Події розвивалися зразковим темпом. Гульєльмо розширював свої горизонти, покриваючи все більші відстані та залучаючи дедалі ширші аудиторії. Він здійснив передачу сигналу через Солсбері, переправив інформацію через Ла-Манш, а зрештою здійснив передачу через Атлантичний океан! Марконі вмів захоплювати публіку. Подорожуючи по світу, він завжди викликав захват під час демонстрацій своєї технології, укладаючи нові угоди. Італійський винахідник ставав бажаним гостем на всіх континентах, а впливові особи не шкодували грошей, адже кожен прагнув отримати це новітнє диво - бездротовий телеграф, здатний долати будь-які відстані. Гульєльмо збудував радіостанції для британської королівської родини, Папи Римського Пія XI та президента США Теодора Рузвельта.

Марконі не зупиняється ні на мить, він весь час поспішає. І у справах, і у житті. Одного разу нестримний характер італійця ледь не коштував йому життя. Восени 1912-го року Марконі з леді, секретарем і шофером прямували з Пізи до Генуї. За кермом свого розкішного Фіата був сам Гульєльмо. На звивистій вузькій дорозі йому назустріч вилетіла спортивна Ізотта Фраскіні. Уникнути зіткнення було неможливо. На щастя, всі залишились живі, але серед екіпажу Фіата найбільше постраждав сам Марконі. Уламками лобового скла йому вибило праве око. Лікарі робили усе можливе, але марно. Тож хоч цього і не помітно на численних фотографіях і відео, але все подальше життя винахідник ходив зі скляним протезом.

Глибше про це розповідає історик Володимир Вінник:

Ця людина була надзвичайно цікавою особистістю, справжнім ентузіастом техніки та дуже емоційною натурою. Автомобіль, який він замовив, викликав чимало запитань. Багато джерел стверджують, що це Fiat 50 HP, проте це не зовсім так. У 1907 році компанія Fiat розпочала виробництво автомобіля класу люкс. Того ж року на світ з'явилася модель 40-50, потужність якої становила 40-50 кінських сил, а об'єм двигуна – 7,4 літри з шістьма циліндрами. Ця конструкція, яка стала першою шестицилиндровою моделлю Fiat, була вперше представлена у 1905 році. Вона з'явилася на автомобілях британської компанії NAPIER, а згодом – на Rolls-Royce, який користувався популярністю у британських монархів, а також у Леніна і Сталіна. Fiat випускав лише шасі, тоді як кузови виготовляли спеціалізовані ательє за індивідуальними замовленнями, що робило ціну таких автомобілів вдвічі вищою. Випуск моделі тривав до 1912 року. У Марконі ми можемо побачити семимісний "Фаетон" від ательє "Кастанія". Подібний автомобіль мав і Папа Римський, але від фірми Іtalo. І хоча Марконі не зображав себе як аристократа, насправді він таким був, оскільки цей автомобіль був дуже дорогим – не просто дорогим, а справжнім розкішшю. Протиставимо цьому образ Попова, який подорожував по російським глибинам на триколісному "Де Діоні". Це навіть не зовсім автомобіль, а скоріше триколісний велосипед з мотором, виготовлений французькою компанією "Де Діон-Бутон" з потужністю всього пів кінської сили. Таким чином, ми бачимо двох великих винахідників, яких визнала їхня батьківщина: один – вільна людина у розвиненому світі, що користується надзвичайно розкішним автомобілем, інший – особа, обмежена імперськими умовами, що має у своєму розпорядженні лише те, що є під рукою.

Станція Марконі була встановлена і на борту "Титаніка"

Підкорення океану примножило і без того шалену популярність Марконі. Власники великих суден стояли у черзі, аби встановити на борту радіостанцію і мати постійний зв'язок з берегом. При чому він використовувався не лише з метою навігації та безпеки. На океанських лайнерах стало модним випускати бортові газети, новини для яких приймалися радіотелеграфом. Лише уявіть! Початок минулого століття, ви на кораблі у відкритому океані і щоранку отримуєте газету зі свіжими новинами.

Станція Марконі також була присутня на борту "Титаніка". Що більше, Гульєльмо разом із дружиною отримали запрошення стати почесними гостями під час його першої подорожі — найбільшого лайнера у світі. Проте, на щастя, термінові справи не дозволили вченому здійснити цю подорож.

У ніч проти 15 квітня 1912-го року "Титанік" зіштовхнувся з айсбергом і почав тонути.

За кілька годин до того на зміну оператора радіостанції Марконі, розташованої у великому Нью-Йоркському торговому центрі, заступив Давид Сарнов - молодий емігрант з Білорусі, який приїхав підкорювати Америку.

Про це зазначає дослідник історії Українського Радіо Анатолій Табаченко:

"Він прийняв сигнал лиха з "Титаніка", доповів у відповідні служби, доповіли президенту Сполучених Штатів Тафту, той наказав припинити роботу всіх інших радіостанцій, аби не заважали підтримувати сигнал, і він займався тим, що організував зв'язок між пароплавами, які рятували потопельників, а це пароплав "Карпатія". Таким чином було врятовано близько 700 людей. Це була величезна подія, яка засвідчила: ось результат роботи радіо, радіостанції Марконі. Він три доби не відходив від апарата, в цей час у нього за спиною стояли чиновники із американського уряду, кореспондентинай впливовіших телеграфних агентств, газет, а надворі -- натовп людей, який чекав списки врятованих людей".

Ця історія круто змінить життя оператора Сарнова. Невдовзі він стане одним із піонерів розвитку радіо як засобу масової інформації, очоливши RCA (Radio Corporation of America) -- компанію з виробництва радіотехніки та організації національних мереж поширення. Після Другої Світової розбудовуватиме радіомовлення в Європі, стане затятим антикомуністом та ініціатором створення "Голосу Америки".

Але це буде значно пізніше. А тим часом "Карпатія" з врятованими пасажирами Титаніка причалила до берега Нью-Йорка. На борт у супроводі репортера "Нью-Йорк Таймс" піднявся Гульєльмо Марконі. Він потис руку і поспілкувався з радіооператором "Титаніка" Гарольдом Брайдом, якому вдалося вижити. Це він три доби підтримував зв'язок із Сарновим. Кращої реклами для фірми Марконі важко було і придумати. Підбиваючи підсумки найбільшої морської катастрофи, головний поштмейстер Британії резюмував: "Ті, кого було врятовано, вижили завдяки одній людині, містеру Марконі... та його дивовижному винаходу".

"Звичайно, компанія Марконі на цьому ділі здобула величезну популярність, акції з 55 злетіли до 225 доларів за штуку. До речі, дуже активно потім став розвиватися і той напрямок радіостанції Марконі, який забезпечував передачу телеграм по радіо. Бо паралельно існував телеграф, прокладений по дну Атлантичного океану. Це дало додатковий приток капіталу, додаткові інвестиції, що дало можливість зменшити собівартість передачі сигналу по радіо, і таким чином одне слово коштувало 17 центів, що було в півтора рази дешевше, ніж слово, передане по трансатлантичному кабелю, а я вже не кажу про швидкість передачі, що це могло бути миттєво", -- каже дослідник історії Українського Радіо Анатолій Табаченко.

Нові замовлення почали надходити до компанії Марконі з неймовірною швидкістю, немов по телеграфу. Водночас, винахідник активно розвивав свою політичну кар'єру. У 1914 році король призначив Гульєльмо сенатором Королівства Італії. Часи були неспокійні — розпочалася Перша світова війна, і Італія приєдналася до союзників. Марконі взяв на себе відповідальність за всю військову радіослужбу країни, а також керував програмою телеграфізації для італійського флоту. Крім цього, він був частиною делегації італійського уряду в США. Після завершення війни Марконі представляв Італію на Паризькій мирній конференції.

1923-го року Марконі приєднався до Національної фашистської партії. Поступово у нього встановились дружні стосунки з її очільником, Беніто Муссоліні, італійським диктатором, поплічником Гітлера та фанатичним агресором, який проповідував доктрину "життєвого простору", тобто фактично відновлення Римської імперії шляхом завоювання сусідніх країн. Згодом дуче призначив Марконі президентом Королівської академії Італії, а відповідно і членом Великої фашистської ради. Це був партійний орган, який мав монопольний і необмежений вплив на уряд, фактично, як політбюро ЦК КПРС у Радянському Союзі.

Дослідження деяких вчених вказують на те, що Марконі був змушений стати частиною фашистського руху, оскільки це була єдина партія, що мала владу в той час, і єдиний шлях для просування його бізнес-інтересів. Проте, його зв'язок з партією виходив за межі простого членства: він активно підтримував фашистську ідеологію та неодноразово висловлювався на її користь, зокрема через радіо, що включає його підтримку італійського вторгнення в Ефіопію. На одній з лекцій він стверджував: "Я з гордістю визнаю себе першим фашистом у сфері радіотелеграфії, адже так само, як Муссоліні став першим у політиці, я першим усвідомив важливість об'єднання електричних променів для досягнення величі Італії." Можливо, ці слова були частиною політичної гри, проте є й незаперечні факти: під час його президентства в Королівській академії жоден єврей не отримав права на вступ.

"Завдяки своїй морській лабораторії - унікальній у світі - я зміг реалізувати свої мрії"

Перша світова війна призвела до суттєвих змін не лише в Італії, а й в усій Європі. Цей період став знаковим і для Гульєльмо Марконі. У 1919 році він придбав на аукціоні розкішну яхту завдовжки 67 метрів за 21 000 фунтів. Судно було обладнане як вітрильними, так і паровими двигунами, а його обслуговуванням займалася команда з близько 30 осіб. За замовленням Марконі яхту повністю переоснастили, встановивши спеціалізоване обладнання для проведення досліджень. Каюта власника мала безпосередній вихід до лабораторії, а на палубі та в кормовій частині розташовувалася їдальня на 12-14 осіб. На кормі яхти був розкішно оформлений салон з фортепіано. Палуба була викладена тиковим деревом, а каюти мали червоне оздоблення. Незабаром цю яхту почали називати "La nave dei miracoli" (корабель чудес). Усе це вимагало значних фінансових витрат, але для Марконі гроші вже давно не були проблемою. Спочатку він планував назвати яхту "Scintilla" (Іскра італійською), проте вважаючи, що це ім’я важко вимовити англійською, зупинився на варіанті "Елеттра".

Вчений пояснював покупку необхідністю подальших експериментів, які можливо проводити лише у морі. А високі щогли якнайкраще підходять для розміщення антен. Але ця яхта чудово виконувала ще одну функцію - рекламну. Адже на її борту Марконі міг приймати селебрітіз з усього світу, вражати їх концертами, які грали на березі за тисячі кілометрів, несподіваними сеансами зв'язку пасажирів із їхніми родичами, які залишалися вдома, проходженням яхти вузьких ділянок наосліп, завдяки відбиттю радіохвиль. Кожен такий ефектний прийом допомагав Марконі розвивати бізнес і продавати все більше радіоапаратури. Серед гостей підприємця були король Італії Віктор Іммануїл ІІІ, король Сполученого Королівства Георг V, поет Габріеле Д'Аннунціо та італійський диктатор Беніто Муссоліні.

Сам Марконі так говорив про свою яхту: "Без "Елеттри" було б неможливо провести мої експерименти в Середземному морі та в Атлантиці. Я б не зміг продовжувати та розвивати свої дослідження короткохвильових передач. Завдяки своїй морській лабораторії - унікальній у світі - я зміг реалізувати свої мрії. Наприклад, як направити радіосигнал і використовувати радіо для навігаційних цілей. Ця яхта не тільки зробила мене незалежним, але й звільнила від відволікань і цікавості інших. Я міг працювати в будь-який час дня і ночі і пересуватися так, як це було б неможливо на суші".

Безсумнівно, коли Гульєльмо згадував про "відволікання та цікавість оточуючих", він, напевно, мав на увазі і свою родину. Адже він не запросив ані дружину, ані трьох дітей на борт. Через кілька років після цього Гульєльмо і Беатріче Марконі офіційно розлучилися. Тепер його більше нічого не пов'язувало з колишнім "земним" існуванням.

Але уваги жінок Гульєльмо не бракувало. А одна з відвідувачок яхти невдовзі стала його наступною дружиною. Коли Марконі укладав шлюб з Крістіною Бецці-Скалі, їй було 26. А йому 53. Та хіба має значення вік, коли перед тобою володар радіоефіру. Скоро у подружжя народилася донька, яку Марконі назвав Елеттра. На честь своєї яхти. Саме так, доньку на честь яхти, а не навпаки.

Ми можемо лише здогадуватися, скільки досліджень Марконі залишилися незавершеними. Про деякі ми дізнаємося лише зараз. В одному з нещодавніх інтерв'ю Елеттра Марконі розповіла, як її батько створив перший праобраз мобільного телефона:

"Перший, так би мовити, мобільний телефон був створений моїм батьком. Він був для Папи Римського Пія ХІ і дозволяв йому зв'язуватися з КастЕль-ГандОльфо (найбільшою папською резиденцією) чи з Ватиканом, коли він подорожував автомобілем влітку. Це був великий пристрій, але поступово він ставав все меншим і меншим. Мій тато завжди казав: "Настане день, коли люди матимуть маленькі коробочки у їхніх кишенях, через які зможуть спілкуватися зі своїми коханими".

Гульєльмо Марконі пішов з життя у віці 63 років, після того як пережив декілька важких серцевих нападів. Є припущення, що його проблеми зі здоров'ям могли бути пов'язані з дослідженнями в області мікрохвильової технології.

Марконі, без сумніву, залишив глибокий слід в історії людства, увіковічивши своє ім'я золотими літерами. У той час, коли його однопартієць Беніто Муссоліні завершив своє життя повішеним на площі в Мілані, Марконі, незважаючи на політичні переконання, здобув міжнародну популярність. Його ім'ям названі університети, аеропорти, мости, футбольні клуби, а також астероїд і кратер на Місяці. Протягом багатьох років його портрет прикрашав купюри в 2000 лір. Саме завдяки цій видатній постаті ми маємо можливість користуватися радіоприймачами, які стали невід'ємною частиною нашого життя.