Тривога перед російською окупацією активізувала європейських виборців - Рохов коментує успіх Санду. 4 листопада 2024 року

Мая Санду. Фото: REUTERS

Стояногло випереджав Санду на три відсотки, проте завдяки підтримці діаспори Санду вдалося здобути перемогу.

Наскільки передбачуваною була перемога Маї Санду у фінальному турі виборів?

Ця перемога стала справжнім досягненням. Структура виборців зазнала значних змін. За кордоном проголосували 322 тисячі представників діаспори, і більшість з них підтримала Маю Санду. Цей голосний результат вона змогла протиставити 300 тисячам голосів, які були отримані через так звану "сітку Шора", що формувалася шляхом підкупу громадян Молдови. Це безпрецедентно високий показник участі виборців, які отримують заробітну плату з інших країн. Усе це відбувалося під пильним наглядом спецслужб і правоохоронних органів Молдови, і спочатку вважалося, що подолати цю ситуацію буде важко. Проте Міністерству внутрішніх справ вдалося знайти ефективні рішення. Масові обшуки, що висвітлювалися в медіа, підозри в електоральній корупції та розсилки sms від мобільних операторів, які попереджали про незаконність продажу голосів і можливі кримінальні наслідки, суттєво знизили явку виборців. Якщо в першому турі за проросійських та так званих незалежних кандидатів голосувало близько 860 тисяч осіб, то в другому турі за Стояногло проголосували приблизно 740 тисяч — стільки ж, скільки людей висловилися проти на референдумі щодо конституційних змін. За даними виборців у Молдові, Стояногло обійшов Санду на 3%, але завдяки підтримці діаспори чинна президентка змогла здобути другий термін. Важливо відзначити, що вдалося також мобілізувати виборців всередині країни, а не лише поза її межами. Якби різниця в голосах всередині Молдови була більшою, діаспора не змогла б суттєво вплинути на результати. Ключовим фактором було невдоволення діяльністю уряду. Завдяки тому, що виникла дискусія про можливі зміни в уряді після виборів, Санду вдалося перемогти в другому турі.

Страх російської окупації мобілізував європейського виборця

Якою мірою внутрішній страх війни в Молдові впливає на суспільство, незважаючи на демократичні переконання її громадян, які проживають за межами країни?

Близько 99% людей поступово задовольняють всі рівні піраміди базових потреб Маслоу, досягаючи самоактуалізації лише в кінцевому етапі. Коли виникає загроза для особистої безпеки, питання виживання стає головним чинником у процесі ухвалення рішень, і людина починає оцінювати ситуацію з цієї перспективи. Залякування та розповсюдження страху призводять до того, що громадяни опускаються на другий рівень піраміди потреб Маслоу, пов'язаний із безпекою. Безпека включає в себе два важливі аспекти: відчуття, що загрози для життя відсутні, та впевненість у можливості задовольнити свої базові фізіологічні потреби в майбутньому. Тому суперечити аргументам на користь євроінтеграції стає важко в умовах страху. Перший етап кампанії на основі євроінтеграційної риторики не дав бажаних результатів. У другому етапі команда Маї Санду розширила свою електоральну базу, щоб залучити тих, хто ще не визначився або боявся загроз з боку війни, спонукаючи їх задуматися про те, що є більш небезпечним: ймовірність війни чи загроза політичної окупації в разі перемоги Стояногло. Страх перед російською окупацією активізував європейського виборця. Важливо підтримувати цей страх, оскільки загроза окупації залишається актуальною і до парламентських виборів.

Руслан Рохов. Фото: ФБ-сторінка

"Партії "ПАС" слід активізувати пошук союзників, щоб забезпечити собі більшість у новому парламенті."

Проблеми Молдови не закінчилися, адже влітку мають відбутися парламентські вибори. Які прогнози щодо них?

Вибори можуть відбутися навіть навесні. Оточення Санду зацікавлене, аби вони були навесні, щоб мінімізувати відрив між президентськими і парламентськими виборами. Що ближче вибори, то легше донести, що загроза не зникла. Якщо Санду програє парламентські вибори, то вчорашня перемога буде Пірровою. З проєвропейських партій, які висунули кандидата на президентські вибори з результатом понад 5% - лише одна, яка висунула Маю Санду. Потенціал партії "PAS", яка її висувала приблизно складає 33%. Це означає, що Санду потрібен хтось для коаліції. Попередні чотири роки під її керівництвом в умовах монобільшості в парламенті і єдиного уряду не дозволило мати плацдарм для альтернативних проєвропейських опозиціонерів продемонструвати свою спроможність. Я би дуже рекомендував зробити їм формат коаліційного уряду. Зараз у них монобільшість, 50%+ належить "PAS", але для того, щоб мати потенційних союзників у майбутньому потрібно дати можливість альтернативним політичним партіям показати свою спроможність в уряді. Очевидно, що всю владу правляча партія не віддасть, але віддати кілька напрямків різним політичним силам, які б узяли відповідальність за певну політику дозволило б побудувати партнерські стосунки, будучи в одному уряді і в майбутньому спробувати поборотися за підтримку виборців, входження в наступний парламент і формування коаліції. За таких обставин імовірність проєвропейського уряду зростає. Якщо не робити відповідних кроків, то є великий ризик отримати грузинський сценарій.