Пастка "Північних потоків": чи має шанси "Газпром" на реванш у німецькому суді у справі проти України

Сьогодні, 14 жовтня, в Німеччині починається великий судовий процес щодо вибухів на газопроводах "Північний потік", які сталася у вересні 2022 року, через півроку після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну.

Слухання у справі відбуватимуться у Ганзейському вищому земельному суді міста Гамбург. На судовій лаві перебуває громадянин України Сергій Кузнєцов, якого слідчі вважають організатором групи виконавців диверсійних актів і кваліфікують як "терориста".

Ця справа є унікальною. Федеральна прокуратура Німеччини розглядає підрив газопровідної інфраструктури не просто як звичайне майнове правопорушення, а як воєнний злочин, спрямований проти цивільних об’єктів і загрозу національній безпеці. Важливо відзначити, що пошкоджені газопроводи належать російській корпорації "Газпром", яка отримує величезні прибутки, що фінансують повномасштабну війну в Україні. Крім того, Кремль використовував діяльність цього бізнесу в Європі для ринкових маніпуляцій, штучного провокування енергетичної кризи шляхом підвищення цін на газ і здійснення геополітичного тиску.

За даними німецьких правоохоронних органів, у 2022 році Сергій Кузнєцов служив офіцером Збройних сил України та очолював спеціалізовану групу диверсантів. Існує припущення, що план підривної операції був розроблений і координувався за участю або під керівництвом українських державних структур з метою назавжди припинити постачання російського газу до Європи, що фінансує військові дії Кремля.

Захист Сергія Кузнєцова повністю заперечує цю версію і апелює до імунітету комбатанта, оскільки під час повномасштабного вторгнення росії підсудний виконував свої обов'язки як офіцер регулярної армії, яка захищає свою державу. Президент України Володимир Зеленський також неодноразово наголошував, що Україна ніколи не віддавала наказів щодо знищення "Північних потоків".

Яку позицію врешті підтримають у гамбурзькому суді, стане відомо наступного року, коли планується оголошення вироку. За інформацією наших джерел, саме стільки часу суду знадобиться для винесення рішення. Розгляд веде Третій кримінальний сенат із питань державної безпеки при суді Гамбурга, очолюваний суддею Ульріке Тойбнер. За словами співрозмовників Mind, вона є однією з найдосвідченіших і найповажніших суддів у Німеччині, що спеціалізується на кримінальному правосудді та питаннях захисту державної безпеки.

У колах юридичної спільноти Гамбурга Ульріке Тойбнер відома як сильний, вимогливий, але водночас справедливий юрист. Вона здобула значне професійне визнання у 2011 році, ведучи вкрай складну справу проти Томаса Драха — організатора гучного викрадення мільйонера та спадкоємця тютюнової імперії Яна Філіппа Реемтсми.

Німецькі медіа тоді описували її як "дуже рішучу і сильну суддю, яка не піддавалася на погрози та провокації підсудного". Гучні процеси останніх років, в яких головувала Ульріке Тойбер, стосувались причетності громадян Німеччини до діяльності ІДІЛ (2024 рік) і підлітків-неонацистів, які готували і влаштовували вибухи у притулках для біженців і "лівих" культурних центрах (2026 рік).

30 вересня ухвала Третього кримінального сенату, підписана Ульріке Тойбнер, принесла Україні невелику, але важливу першу перемогу. Суд відхилив прохання компаній-операторів Nord Stream AG і Nord Stream 2 AG, пов’язаних із "Газпромом", щодо приєднання до судового процесу проти Сергія Кузнєцова в ролі додаткових обвинувачів.

Отже, гамбурзький суд не визнав існування "екзистенційної шкоди" та не підтримав відшкодування збитків, пов’язаних із пошкодженням газопроводів "Північний потік" у межах кримінального провадження. Раніше "Газпром" оцінював вкладені інвестиції в їхнє будівництво у розмірі €7,4 млрд та €9,5 млрд відповідно.

Як повідомив нашому виданню адвокат Микола Катеринчук, який консультує німецьких колег, що безпосередньо займаються справою Сергія Кузнєцова в Гамбурзі, це рішення також заблокувало доступ "Газпрому" та його афілійованих осіб до конфіденційної інформації — розвідувальних даних про українські військові підрозділи, зібраних прокуратурою Німеччини.

В інтерв'ю Mind Микола Катеринчук розкрив певні деталі судових слухань в Гамбурзі і аргументи захисту, оцінив їх перспективи, розказав про залученість української влади і як росія використовує цю унікальну справу, прагнучи добитись репарацій від Києва за зруйновану газопровідну інфраструктуру. Крім того, він звернув увагу на "дивні співпадіння" в судових висновках і розповів про значення справи для міжнародної юридичної практики.

Про особливу роль "Газпрому" у війні проти України

- Поділіться вашим професійним баченням того, що відбувається в цій справі.

У цьому процесі переплітається велика кількість політичних та особистих інтересів. Я змушений обмежуватися у тому, що можу публічно розповісти, аби не зашкодити справі. Проте існує чимало деталей, на які варто звернути увагу.

Практичних методик для розслідування пошкоджень газопроводів, які транспортують газ між країнами, наразі не існує. Така практика лише починає формуватися. Зараз триває дискусія щодо того, чи буде міжнародне право визнавати ці об'єкти цивільною інфраструктурою та захищати їх, навіть якщо вони належать або використовуються країною-агресором.

Наразі ми обговорюємо це в контексті геноцидної війни в Україні. Існує міжнародна Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, яку ратифікували понад 150 держав. У першій статті цього документа зазначено, що країни, дізнавшись про загрозу геноциду в сусідній державі, на континенті або будь-де у світі, зобов’язані вжити всіх можливих заходів для протидії та припинення цих дій. Метою Конвенції є об’єднання учасників на боці постраждалих. Адже, якщо держави не чинять опір геноцидній війні, вони фактично стають співучасниками цього жахливого злочину, який є найгіршим проявом знищення людства.

У цьому контексті ми аналізуємо газопроводи "Північний потік 1" та "Північний потік 2", створені за ініціативою та безпосередньою участю російського концерну "Газпром". Постає питання: чи справді ці проєкти є виключно комерційними, чи все ж таки виступають частиною агресивної стратегії, спрямованої на ослаблення та знищення України?

Водночас Путін відкрито заявляє, що ця війна не стосується територіальних претензій, а має на меті знищення України, її "денацифікацію" та "деукраїнізацію" і подібні цілі. Тому будь-яке вилучення майна, яке сприяє фінансуванню російської агресії, а також протидія учасникам Конвенції про запобігання геноциду фактично є співучастю у злочині, що має характер геноцидної війни.

Компанія "Газпром", що займалася будівництвом "Північних потоків", має пряме відношення до цього злочину.

- Можете розкрити певні аргументи, які будуть представлені для суддівського сенату?

Чи пригадуєте ви, як відреагували російські представники після ухвалення першої резолюції Європарламенту, що засуджувала визнання Кремлем "ЛНР" та "ДНР"? Відразу ж посипалися заяви від "Газпрому" та російських чиновників із погрозами припинити постачання газу до Європи.

Потім був штучно створений "Газпромом" дефіцит газу на європейському ринку, що спричинило вибухове зростання цін майже до $3000 за 1 тис. куб. м. Безумовно, це був шантаж і тиск на країни ЄС, щоб вони відмовились допомагати Україні. Причому цей шантаж настільки був неприхований, що не залишається жодних сумнівів: постачання газу для росії - це не бізнес заради прибутку, не економічний проєкт, а інструмент геополітичного впливу та підпорядкування своїм геополітичним інтересам цілого європейського континенту.

Коли "Газпром" скоротив постачання газу до європейських партнерів, вартість палива різко зросла до рекордних рівнів, а щоденний дохід компанії міг досягати 150 мільйонів євро на добу. Для порівняння: ця сума еквівалентна вартості 40-50 балістичних ракет, які Росія застосовує проти України.

Беручи до уваги цей контекст, справа в Гамбурзі проти Сергія Кузнєцова за звинуваченням у співучасті в підриві газопроводів "Газпрому" в моєму розумінні є надзвичайно значущою. Вона матиме вагомі наслідки, оскільки встановить важливі прецеденти для судової практики.

- Як ви оцінюєте дії німецьких правоохоронців в цій історії?

Незважаючи на логіку та усвідомлення того, що Росія веде в Україні геноцидальну війну, було відкрито кримінальне провадження. Причому це відбулося вже після того, як Данія та Швеція, в виключних економічних зонах яких сталися вибухи, офіційно припинили власні розслідування, пославшись на потенційні загрози для національної безпеки та державних інтересів.

- Чому ж тоді німецькі прокурори ініціювали власне розслідування?

Ймовірно, це пов’язано з тим, що проєкт має стратегічне значення для Німеччини та Російської Федерації. Між цими державами існує тривала історія плідної співпраці. Вважаю, що деякі представники німецької еліти й досі прагнуть зберегти вигідні відносини з Москвою, незважаючи на вчинені нею злочини.

Насправді політичної консолідації з цього питання немає. Проте багато німців активно допомагають українській армії, приймають у себе наших співвітчизників, за що їм щира вдячність. У 2022 році підтримка з боку Німеччини починалася з п'яти тисяч захисних касок, які передав Олаф Шольц, а сьогодні ми вже отримуємо зброю – це свідчить про прагматичну зміну підходу. Адже існує розуміння: якщо Україна зазнає поразки, росіяни, натхненні гаслом «можем повторить», продовжать свої спроби «підкорити Європу».

Російський слід та незвичайні збіги у судових рішеннях

- В публічному просторі точиться багато суперечок про роль України в руйнуванні "Північних потоків". Окремі експерти вказують на вигоди від такої спецоперації для "Газпрому", якому потрібний вагомий мотив, щоб уникнути штрафів на користь західних контрагентів за порушення контрактних умов. Називають також організатором спецоперації ЦРУ. Ви що думаєте з цього приводу?

Визначення ролі України має здійснювати судова система. На мою думку, Україна не вчиняла жодних протиправних дій. Кримінальні справи, порушені німецькою прокуратурою проти осіб, яких звинувачують у вибухах на газопроводах, є політично заангажованими переслідуваннями, спрямованими на те, щоб допомогти Росії отримати фінансову компенсацію від України на підставі рішення суду міста Гамбург.

У Nord Stream AG попередньо оцінили вартість ремонту трубопроводів та втраченого газу більш ніж у 1,2 мільярда євро. Оператор звернувся до міжнародного страхового консорціуму під керівництвом Lloyd's із вимогою виплатити 580 мільйонів євро. Однак Високий суд Лондона відмовив у задоволенні цього позову, аргументуючи рішення тим, що інцидент пов’язаний із воєнними діями в рамках повномасштабного вторгнення Росії в Україну.

Взагалі, не виключаю, що Кремль прагне пов’язати цю справу з російськими активами, які заблоковані в ЄС — близько 300 мільярдів євро, призначених для підтримки та відновлення України.

Розглядається не лише питання великих фінансових вкладень і масштабних проєктів, але й визначається майбутнє трубопровідного транспорту як методу транспортування вуглеводнів.

Що саме ви хочете сказати?

Було б доречно, аби Парламентська Асамблея Ради Європи разом із Європейським парламентом нарешті розробили та затвердили окремі нормативні акти для усунення прогалин у міжнародному праві.

Юридичній спільноті необхідні чіткі визначення та конкретні правові норми, які дадуть змогу притягати до відповідальності державу-агресора та запобігатимуть воєнним діям завдяки загрозі втрати активів за кордоном у разі початку війни.

- Окрім Сергія Кузнєцова, над яким суд починається в Гамбурзі, серед підозрюваних в підриві газопроводів фігурує також Володимир Журавльов. Що з ним зараз?

- Володимир Журавльов перебуває під вартою у Хорватії і намагається оскаржити рішення суду міста Пула про свою видачу німецький стороні. Також він попросив політичного притулку у Хорватії, оскільки вважає, що в Німеччині його чекає упереджений суд.

На диво, якщо пам’ятаю правильно, він приїхав до Хорватії влітку, щоб надати консультації американському актору і режисеру Шону Пенну, який там працює над фільмом про диверсії на газопроводах Nord Stream.

- Це одна із версій журналістів. Насправді важливо інше. Раніше вже було в Польщі негативне рішення суду щодо його екстрадиції до Німеччини по аналогічному ордеру. Польський суд встановив, що це неможливо, оскільки Німеччина взагалі не мала підстав порушувати таку справу проти громадян України.

Майно Німеччини як держави залишилося неушкодженим після підривів газогонів "Газпрому". Жоден громадянин Німеччини не зазнав травм або збитків. Компанії-оператори Nord Stream AG та Nord Stream 2 AG також не подавали заяв до правоохоронних органів. Крім того, від приватних компаній, які є акціонерами або співучасниками в реалізації цих проєктів, звернень не надходило.

Отже, прокуратура Німеччини не мала достатніх підстав для відкриття кримінального провадження, проте все ж розпочала розслідування і веде пошуки громадян України, яких підозрює у причетності до вибухів на газопроводах.

У сфері екстрадиції відсутнє прецедентне право, проте ця історія є досить показовою. Екстрадиція завжди має політичний характер і стосується поваги та взаємної довіри між державами.

Оригінальний текст із рішення суду Пули щодо екстрадиції Журавльова містить прямі цитати з постанови італійського суду, який дозволив екстрадицію Кузнєцова до Німеччини. Текст практично ідентичний. Залишається незрозумілим, чому судді з різних країн користуються однаковими, слово в слово, формулюваннями. Також викликає подив, як судді з курортного міста Пула змогли всього за два дні розібратися у складних питаннях, пов’язаних із "Північними потоками", геноцидом, гуманітарним правом та російсько-українською війною. Втім, вони фактично підтримали позицію німецької сторони, визнавши Журавльова терористом і визначивши його місце на лаві підсудних у Гамбурзі.

Розслідування справи, пов’язаної з "Північними потоками", в Україні та участь у ньому німецьких юристів

Українська влада офіційно заперечує будь-який зв’язок нашої країни та її громадян із підривами на "Північних потоках". Проте досі відсутні публічні заяви чи коментарі від посадовців щодо розвитку подій у Німеччині, а також щодо долі Сергія Кузнєцова та Володимира Журавльова, незважаючи на значний резонанс і унікальність цієї справи. Наскільки обґрунтованою є така позиція? З вашої адвокатської перспективи, якою була б найбільш доречна стратегія поведінки українських офіційних осіб у цій ситуації?

Мені вдалося передати цю інформацію як Андрію Єрмаку під час його керівництва Офісом Президента, так і Кирилу Буданову, який наразі обіймає цю посаду. Відкрито коментувати це не планую.

Схоже, що всі посадові особи керуються заявами Володимира Зеленського. З одного боку, ці висловлювання дійсно слушні, проте дії, які їм передують, є цілком хибними.

Поясніть будь ласка.

Стаття 438 Кримінального кодексу України регламентує відповідальність за воєнні злочини, зокрема за порушення норм і звичаїв ведення війни. Саме на підставі цієї статті Офіс Генерального прокурора України розпочав розслідування щодо підриву "Північних потоків". Чи справді немає у них інших важливіших справ?

Отже, українська прокуратура підтвердила позицію німецьких колег у цій справі, кваліфікуючи підрив "Північних потоків" як воєнний злочин, а осіб, які підозрюються, — як військових злочинців?

Ось унікалізований варіант тексту: - Саме так відреагували наші прокурори на звернення німецької прокуратури з проханням надати правову допомогу. Однак провести таку допомогу без відкриття кримінального провадження неможливо, оскільки це передбачає допити, з’ясування обставин та надання відповідної інформації.

- Українська прокуратура має чинити якісь слідчі дії?

- Вони вже проводяться. Збираються свідчення. Навіть вночі людей викликають на допити з тих підрозділів, де служив Кузнєцов. Перевіряли його побратимів на детекторі брехні, проводили різні експертизи.

- Як у вас налагоджена співпраця з адвокатами з Німеччини? Чи існують певні ризики, з огляду на характер справи та сучасні умови?

У нашій команді часто виникають дискусії щодо того, чи варто довіряти цим адвокатам. Вони, без сумніву, мають власний німецький патріотизм. На мою думку, якщо їхній професіоналізм і позиція не викликають довіри, то співпраця з ними недоцільна.

Важко заперечувати той факт, що Росія вирішила розпочати війну в Грузії саме після запуску і будівництва першого "Північного потоку". У той час Німеччина підтримала ідею поглиблення енергетичного співробітництва з Росією, сподіваючись, що це змусить її відмовитися від подальшої агресії на користь вигідного для обох сторін бізнесу з ЄС. Насправді, ця стратегія принесла Путіну мільярдні прибутки і створила справжнього монстра.

Ось унікалізований варіант вашого тексту: На мою думку, якби не існувало "Північних потоків", війни в Україні, ймовірно, не сталося б. Адже без цих маршрутів "Газпром" не мав би альтернативи українській газотранспортній системі. Зазначу, що пропускна здатність нашої ГТС становить близько 120 млрд кубометрів газу на рік, що є суттєвим показником.

Прогнози щодо судових засідань та можливого відновлення поставок російського газу до Європи

Ви детально описали складний контекст судового розгляду в Гамбурзі, що розпочинається сьогодні. Які ваші передбачення щодо рішення у справі Сергія Кузнєцова?

Парадокс полягає в тому, що у цій справі проти нього взагалі відсутні значущі докази. Втім, я вважаю, що Кузнєцову, найімовірніше, все ж засудять. Не варто розраховувати на об’єктивний і чесний суд у Гамбурзі в цій ситуації. Головне питання — який термін покарання йому призначать.

- А скільки можуть?

Максимальна тривалість – 15 років. Вважаю, що Кузнєцов відсидить близько 10 років.

Якщо події в суді міста Гамбург справді складатимуться на шкоду Україні та нашим громадянам, які будуть подальші кроки?

- Потім буде апеляція, це наша законна можливість. Для родини Сергія вирок суду про його ув'язнення стане великою трагедією.

Поки триває розслідування, Сергій утримується від коментарів, не дає відповідей на запитання німецьких прокурорів і поводиться скоріше як військовополонений, ніж як цивільна особа.

Ось унікалізований варіант вашого тексту: - Мені пригадується, що "Газпром" звинувачував українців у спробі вибуху газопроводу "Турецький потік". Чи згадується ця подія у справі Кузнєцова?

Взагалі українці не здійснювали жодних підривів "потоків". Це потрібно довести в судовому порядку.

- Я слухала багато коментарів, експертних оцінок щодо наслідків для України, якщо суд в Гамбурзі засудить українців, підтримавши висновки прокурорських слідчих. В мене склалося враження, що в такому випадку Україна ще й залишиться винною тій же Німеччині, "Газпрому" і буде змушена виплачувати їм компенсації за руйнування газопроводів.

Можливих сценаріїв розвитку ситуації справді чимало. І справді можуть пред’явити фінансові претензії. Наступним кроком може стати розгляд справи в ООН. Проте мені здається, що якщо Україну разом із Кузнєцовим і Журавльовим визнають винними, то наші супротивники навряд чи зможуть отримати хоч якусь суму, оскільки зазнають поразки у своїх спробах.

- Чому?

Державний бюджет України значною мірою формується за рахунок фінансової підтримки західних партнерів та міжнародних організацій. Тож яке право мають росіяни або німці на вимоги чогось? Крім того, це справді унікальний і надзвичайно серйозний випадок. Не лише те, що росія розпочала агресію проти України з метою знищення, продовжуючи свою воєнну кампанію, але й те, що вони можуть намагатися вимагати компенсацію за геноцид українського народу — це повна абсурдність.

З нашої бесіди у мене виникає враження, що прокуратура Німеччини повністю не враховує особливості поточного часу, а також контекст війни та російської агресії щодо України. Чи справді це так?

- Я не знаю. Важко зрозуміти, чому прокуратура діє саме так і саме зараз, в розпал війни. До того ж, слідчі чомусь підносять цю історію з вибухами на "Північних потоках" як таку, що унеможливила постачання російського газу в Німеччину. Але це не відповідає дійсності. Вибухи відбулися вже після того, як "Газпром" за власної ініціативи відмовився виконувати зобов'язання за контрактами з німецькими партнерами.

Європейський парламент уже ухвалив чотири резолюції, які передбачають запровадження санкцій щодо закупівлі російського газу. У Німеччині прийнято політичне рішення, що постачання газу через "Північний потік 1" більше не відновлюватиметься, а "Північний потік 2" не отримає сертифікацію для запуску.

Але це не зупиняє, судячи з новин, людей з найближчого кола Дональда Трампа - його зятя Джареда Кушнера і спецпосланця Стівена Віткоффа. Вони чомусь впевнені, що запуск Nord Stream - перспективний бізнес.

Мої джерела серед юристів у швейцарському кантоні Цуг, де були зареєстровані оператори обох "Північних потоків" від "Газпрому", повідомляють, що ініціатива часткового відновлення їх роботи, зокрема неушкодженої гілки "Північного потоку-2", походить від Маттіаса Варніга. Цей колишній офіцер спецслужби Штазі Східної Німеччини отримав від Путіна відповідальність за керівництво цими компаніями. Саме він вважається головним ініціатором і розробником плану, який передбачає поступове відновлення експорту газу з Росії безпосередньо до Німеччини. Представники американської сторони лише підтримали цю ідею, розглядаючи її як додаткову можливість для власного збагачення.

Коли настане момент для початку переговорів про відновлення миру в Україні, Росія неодмінно поставить це питання як свою умову — у цьому я переконаний на всі сто відсотків. У своїх виступах Путін регулярно підкреслює, що для запуску процесу необхідне лише бажання Німеччини та Європейського Союзу, а Росія вже готова розпочати його негайно.

У будь-якому випадку умови відновлення постачання російського газу на європейський ринок насамперед розглядатимуться з огляду на безпекові аспекти. Це означає, що у разі повторення агресії такі поставки будуть припинені – якщо не за рішенням Євросоюзу на підставі правових норм, то, умовно кажучи, завдяки певним "вищим силам", які можуть знищити російську енергетичну інфраструктуру, розташовану за межами країни-агресора, маючи при цьому повністю законні підстави для таких дій.

Однак нині, в розпал бойових дій, важко робити прогнози, які б відображали реальний стан справ. Політика та дипломатія повернуться до активного обговорення цього питання лише після припинення вогню. Право і закон будуть підтримувати цей процес. А поки триває війна – Феміда залишається в тіні.

Війна порушила всі правила існування цивілізованого світу. Знищення України та українського населення продовжується. Тому неможливо сприймати за належне будь-які розмови про відновлення постачань російського газу в Європу, навіть якщо він на папері стає "американським". Кошти від його продажу на ринку все-одно будуть надходити в росію і допомагати путіну перемогти в цій війні.