Чому допомога Україні є найвигіднішою інвестицією: огляд пропаганди на 7 листопада 2024 року.

"Центр стратегічного спілкування"

Оригінальний матеріал можна знайти на веб-ресурсі "Центру стратегічних комунікацій" за наступним посиланням.

Росію не влаштовує "план Трампа" від WSJ

Протягом своєї передвиборчої кампанії Дональд Трамп не раз заявляв, що до 20 січня, дня своєї інавгурації, він планує завершити війну в Україні. Водночас, йому належить обрати один із кількох способів втілення цієї обіцянки, які пропонують його радники, зазначає The Wall Street Journal.

А поки у західних медіа обмірковують можливі варіанти дій Трампа, їх критикують на Z-ресурсах. Головний висновок російської пропаганди полягає в тому, що всі "вони аж ніяк не враховують інтереси Росії". Z-коментатори твердять, що "це повторення мінських угод, які були використані як пауза для накачування ЗСУ озброєнням та технікою", і що "...Запоріжжя, Херсон - це юридично міста Росії. Ця проблема взагалі проігнорована планом [Трампа]".

НАСПРАВДІ, навіжену Z-публіку не влаштує будь-який сценарій майбутнього, окрім повної та беззастережної капітуляції України. Зрозуміло, що такий спосіб припинення війни не розглядає жодна адміністрація США. Усвідомлюючи це, Кремль не надто радіє перемозі Трампа.

Що ж стосується міст, які рашисти вперто оголошують "своїми", то внаслідок останнього російського удару по Запоріжжю загинули й дістали поранення понад три десятки осіб. Саме так, на думку Z-навіженців, виглядають "захист" і "визволення".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чому Росія атакує "свій" Херсон?

Проте на російських пропагандистських ток-шоу вже виникають питання про те, скільки українців насправді висловлюють підтримку Росії. Зважаючи на те, що лише за минулий тиждень Росія здійснила скидання 900 бомб на територію України, запустила близько 30 ракет та використала 500 дронів "Шахед", відповідь стає зрозумілою.

А що стосується сценаріїв закінчення війни, опублікованих WSJ, їх вже прокоментував Офіс Президента України. "Справжні плани президентів навряд чи анонсуються в газетах. А російських вкидів у газетах завжди багато", - заявив радник президента Дмитро Литвин.

Захарова охарактеризувала цю республіку як "бананову".

В той час, як ситуація розвивається, Міністерство закордонних справ Росії поступово переходить від традиційної дипломатії до пропагандистських заяв. Зокрема, Марія Захарова раптово охарактеризувала Німеччину як "бананову країну". Це висловлювання стало реакцією на політичну кризу в Німеччині, що може спровокувати проведення дострокових виборів до Бундестагу.

НАСПРАВДІ, подібні заяви вчергове підкреслюють, що Росія навіть лексично не готова не те що до переговорів, а до будь-якого нормального діалогу взагалі. А поки офіційні особи РФ (Медведєв, Захарова, Лавров, Володін тощо) вигадують нові образливі епітети на адресу України та Заходу, варто пригадати, що термін "бананова республіка" вигадав американський письменник О. Генрі, використавши його у повісті "Королі і капуста" ще 120 років тому.

Згідно О. Генрі, ознаками "бананової республіки" є значна нерівність у розподілі національного продукту; відсталі інфраструктура, освіта та економіка; сильна залежність від іноземного капіталу; висока інфляція і дефіцит бюджету, а також диктатура і корупція. Не варто пояснювати, наскільки погано цей термін пасує до Німеччини, і наскільки добре - до самої Росії.

Фінансова допомога Україні для Німеччини є значно менш витратною, ніж припинення цієї підтримки.

А приводом урядової кризи в Німеччині стала відставка міністра фінансів Крістіана Лінднера. Як зазначає видання Berliner Zeitung, однією з причин стало те, що, коли канцлер Олаф Шольц висунув вимогу надати Україні 3 млрд євро, Лінднер "відмовив, вказавши на складну фінансову ситуацію" і натомість запропонував надати Києву крилаті ракети Taurus.

НАСПРАВДІ, попри розпад коаліції Німеччина продовжить допомогу Україні й у 2025 році, адже відповідні кошти є окремим асигнуванням незалежно від прийнятого бюджету, - пише Reuters. Та й взагалі, гіпотетичне припинення підтримки України не призведе до зменшення навантаження на бюджет ФРН, а строго навпаки.

За останніми даними Кільського Інституту світової економіки, з лютого 2022 року до серпня цього року Україні було надано допомогу на загальну суму в 10,6 млрд євро, що відповідає близько 0,1% ВВП Німеччини.

Гіпотетична перемога Росії призвела б до значного зростання військових витрат ФРН, додаткового припливу біженців, а також втрати торгівлі з Україною та інвестицій. І тоді, щоб впоратись з цими проблемами, Німеччині б довелося витрачати у 10-20 разів більше, ніж їй обходиться підтримка Києва.

ОЗНАЙОМТЕСЬ ТАКОЖ: П'ятдесят відтінків "червоної межі" Росії

У контексті загальноєвропейських витрат британський економіст Тімоті Еш порушує важливе питання: "Що станеться, якщо у 2025 році фінансування України з боку США раптом зменшиться? Чи готові інші західні партнери в такому разі втрутитися, щоб не лише компенсувати існуючий дефіцит, але й забезпечити додаткові $50 млрд, щоб загальна сума фінансування досягла $150 млрд?" Еш дійшов висновку, що це малоймовірно.

Проте Еш наголошує, що витрати на підтримку України варто оцінювати в контексті можливих витрат від відмови від цієї підтримки. Якщо розглядати це в цифрах, то країни Європи, які є членами НАТО, повинні досягти цільових показників у 2% від ВВП на оборону до 2024 року, що складе приблизно $380 млрд у загальних витратах вже цього року. Якщо цей показник підвищити до 3%, то додатково знадобиться ще $190 млрд. Ця сума може зрости вдвічі, якщо Сполучені Штати також вирішать підвищити свої витрати на 1% ВВП, щоб врахувати нові загрози з боку Росії.

"Отже, щорічна підтримка України в обсязі 150 мільярдів доларів протягом кількох років, яка може призвести до заощаджень у розмірі 400 мільярдів доларів (не рахуючи додаткових витрат), виглядає як надзвичайно вигідна інвестиція Заходу у забезпечення власної безпеки", - зазначає Еш.

"Історичний вакуум на Валдаї"

І, зрештою, слід згадати про чергову "епохальну" промову Путіна на зустрічі Валдайського клубу, яку анонсували в Росії. Проте, насправді нічого особливого не відбулося: диктатор знову повторив вже знайомі тези про боротьбу за "справедливий світопорядок" та "західний гегемонізм". Він також згадав своє бачення причин війни в Україні, звинувативши НАТО, яке охарактеризував як "відвертий анахронізм". Хоча він неодноразово висловлював "готовність до переговорів про мир", водночас наголосив, що "тиск на Росію марний" і що з нею слід вести діалог.

Власне, Путін не мав можливості представити щось нове, оскільки в Кремлі бракує оригінальних ідей.

Наприклад, він стверджує, що:

"Росія не розглядає західну цивілізацію як свого супротивника." І це при тому, що Кисельов ще 30 вересня обрушив на Лондон ядерний попіл, Медведєв робить це практично щодня, а Караганов взагалі постійно підкреслює загрозу ядерної ескалації.

"Інтернет повинен функціонувати відповідно до принципів суверенних алгоритмів". Проте, зізнається, що сам він використовує мережу досить просто - просто натискає кілька кнопок.

- "Створення платіжної системи "Мир" - безумовний успіх". І водночас визнає, що "вона не може повноцінно розвиватися через санкції Заходу та інші штучні перешкоди".

"Модель однієї нації не може вважатися загальною та нав'язуватися іншим", проте далі стверджується, що "конфлікт між Росією та Україною дав можливість Сполученим Штатам зміцнити свою домінуючу позицію серед європейських країн".

Протягом свого виступу Путін повторював суперечливі і дивні тези, що лише підтверджує наявність у нього світового біполярного розладу, про який стало відомо ще у 2007 році на конференції в Мюнхені. З того часу його стан тільки погіршився. Залишається відкритим питання, коли міжнародна спільнота нарешті візьметься за "лікування" цього явища, адже його наслідки вже відчуваються на кількох континентах.