Завтра в Грузії пройдуть не звичайні парламентські вибори. Які наслідки це матиме для майбутнього країни?
Публіцист з Грузії, експерт аналітичного центру Georgia's Reforms Associates.
26 жовтня відбудеться не просто вибір нового складу парламенту; це буде вирішальний момент, коли визначиться, чи зможе в країні утвердитися місцевий варіант путінізму, а Грузія не стане, рано чи пізно, лише заднім двором Росії. Чи збережеться хоча б якась форма демократії, хоч і проблемна і нестабільна – ось у чому питання.
Пристрасті розгораються ще більше через те, що з виборами виникло безліч запитань, на які практично немає відповідей.
Невідомість починається з найелементарнішого питання: скільки голосів здатна зібрати влада? Якщо говорити просто, ми знаємо, хто підтримує владу, але не маємо уявлення про їхню кількість.
Досить очевидно, що "Грузинська мрія" в основному орієнтується на голоси трьох основних груп населення. Перша з них - це ідейні противники мішенізму, які так сильно ненавидять попередню владу, що готові підтримати будь-якого кандидата, аби не допустити повернення навіть її впливу. Антимішизм залишається ефективним, попри те, що особистий вплив Саакашвілі на вибори є мінімальним. Його партія, в найкращому випадку, може розраховувати на 20% голосів, а шанси на повернення до влади за межами широкої опозиційної коаліції в них практично відсутні.
Друга категорія - це адмінресурс, третя - різного роду нероби, які отримують соціалку від держави, і дармоїди, які живуть на гроші дружин і матерів, які працюють у Європі.
Чи належить це до старшого покоління? В основному так, проте не виключено, що серед них є чимало тих, хто виступає проти влади. Так само, як і серед молоді можна знайти "мрійників". А чи це сільське населення? Загалом, так, але це не завжди так - в селах можна зустріти багатьох прихильників опозиції, а в містах, зокрема в центрі Тбілісі, також чимало "мрійників".
А ще національні меншини, переважно вірмени та азербайджанці - це взагалі темний ліс з електоральної точки зору...
Існує безліч невизначеностей стосовно здатності влади маніпулювати виборами.
Всі, навіть представники опозиції, погоджуються, що зовнішні умови для уряду зараз є найгіршими за останні 12 років. Це призвело до повної втрати адекватності та безглуздих висловлювань головного феодала країни, мільярдера Бідзини Іванішвілі.
Протягом усіх попередніх років вибори відбувалися за змішаною моделлю: 75 депутатів обиралися за партійними списками, стільки ж - за одномандатними округами. Мажоритарники традиційно виконували роль голосуючого резерву для влади, що є типовим для пострадянських країн. Одномандатники, як правило, мають перевагу завдяки своєму впливу на місцевому рівні та значним фінансовим ресурсам.
Цього року мажоритаріїв немає - лише партійні списки. З 2016 року "Грузинська мрія" не виграла жодних виборів за партійними списками - її середній результат у цій категорії - 45%. Коли були одномандатники - це не мало принципового значення, завжди були другі тури, і другий шанс.
На даний момент немає можливості повторити шанс - те, що було отримано 26 жовтня, те й залишилося.
Саме тому в її риториці переважають антизахідна пропаганда, загалом, усе в найкращих традиціях пізнього путінізму. "Мрійники" знають, що розраховувати на голоси проєвропейського виборця їм не доводиться, отже треба максимально активізувати проросійсько-традиціоналістське. З огляду на те, що ця категорія населення відрізняється високим рівнем тупості та безвідповідальності - завдання це в реальності набагато складніше, ніж здається на перший погляд.
Вони не беруть участі у виборах, переконані, що "і без нас все вирішать", і вважають, що "інтереси людей" нікому не цікаві.
Іншою проблемою, з якою стикається влада, є електронна система голосування, яка, хоча й не усуває можливість фальсифікацій, суттєво їх обмежує.
Запитання: чи здатна "Мрія" на перемогу? Безумовно. Для цього їй потрібно лише повторити свій показник з минулих виборів і отримати 45%. Формально це виглядає як поразка. Проте, якщо врахувати, що за різними оцінками від 8 до 15% голосів опозиції втрачається через дрібні партії, які не потрапили до чотирьох основних коаліцій, то в результаті перерозподілу відсотків, влада, що програла, може фактично стати переможцем за балами.
Ще одне питання, яке виникає в цьому контексті: якщо ситуація розвиватиметься саме таким чином, які дії вживет "Мрія"? У неї є два можливих шляхи. Перший - використати надану легітимність та плутанину в рядах опозиції, щоб спробувати очистити політичний простір і перетворити Грузію на сільський анклав путінського впливу.
Додайте до цього західні санкції, які, на відміну від Росії, що має потужну нафтогазову індустрію, Грузія з її невеликою економікою не зможе оминути. І ви зрозумієте, що в такій обставині свічка "Мрії" буде світити яскраво, але недовго...
Іншим варіантом є знову звернутися до нової легітимації та спробувати відновити стосунки з Заходом, хоч би на базовому рівні.
Вибір "Мрії" визначатиметься психоемоційним станом головного феодала та його страхами, пов’язаними з можливістю втратити мільярди. Однак навіть на це питання важко дати чітку відповідь...
Отже, ми підходимо до фінального, найважливішого запитання - які дії вживатиме "Мрія" у випадку невдачі на виборах? Чи визнає вона результати, чи намагатиметься повторити легендарний вчинок Ніколаса Мадуро, який зумів просто взяти і вказати ті цифри, які йому були потрібні, а потім зламати волю всієї нації?
Відповіді це питання теж немає. Імовірність того чи іншого сценарію - 50 на 50. І як у вищеописаному випадку, все залежить від психічного стану головного феодала.
Ну і звичайно, велика рушниця на сцені - Росія, яка відкрито підтримує ГМ. Що робитиме Москва, якщо її союзники зазнають поразки? Чи піде на відкрите вторгнення з метою збереження потрібної їй влади? Чудово розуміючи, що за 12 років правління "Мрії" армія перетворилася на марний придаток для парадів, а поліція - на загін рабів, особисту гвардію Іванішвілі.
Запитання, безліч запитань. І жодних відповідей до вечора 26 жовтня.
