Успіхи правих сил у країнах Європейського Союзу - Німеччина не є винятком.
Результати виборів на сході Німеччини гармонійно вписуються в загальноєвропейський контекст, де ультраправі партії вже тривалий час займають владні позиції в ряді країн ЄС. Чи може ситуація в Тюрингії та Саксонії стати ознакою більш значущих змін?
Результат земельних виборів у Тюрингії та Саксонії, на яких правопопулістська партія "Альтернатива для Німеччини" (АдН), котру подекуди в Німеччині розцінюють як правоекстремістську, посіла за кількістю голосів набраних голосів перше та друге місця відповідно, шокував не лише Німеччину.
Дійсно, вражаючий успіх правих популістів викликав занепокоєння навіть у політичних аналітиків провідних європейських медіа. Наприклад, італійське видання La Repubblica вбачає в останніх подіях ознаки наближення неонацистської хвилі до Німеччини. Французька газета Le Monde описує результати виборів як "тривожні", з огляду на нацистське минуле країни та її значущість у Європейському контексті. Іспанське видання El Pais висловлює ще більшу стурбованість, попереджаючи про ризик перетворення Німеччини на політично хворобливу частину Європи, що викликає занепокоєння у коментаторів.
Тож занепокоєння суттєве, навіть попри те, що ультраправі й популістські тенденції вже давно істотно впливають на політичне життя в Італії, Франції та Іспанії - країнах ЄС, що належать до найбільших у спільноті, - і не тільки там.
Зростання популярності партії АдН, ймовірно, продовжиться не лише на рівні земельних виборів, тому цілком імовірно, що майбутні вибори до Бундестагу можуть стати для неї успішними. Такі припущення мають підстави, адже згідно з останніми соціологічними дослідженнями, АдН займає друге місце за рівнем підтримки з показником 16-19 відсотків, поступаючись лише консервативному Християнсько-демократичному союзу (ХДС), за який планують голосувати 31-34 відсотки опитаних.
На думку експерта Ніка Аліпура з платформи Euractiv, Німеччина не є винятком у загальноєвропейському зсуві правих сил. "Ця країна не є новатором у зростанні популярності ультраправих. Подібні тенденції ми спостерігали в Нідерландах, Італії, Франції та Швеції. Німеччина лише приєднується до цього загальноєвропейського руху", - зазначив він у своєму нещодавньому подкасті.
В Україні можна провести певні аналогії з Італією. Наприклад, колишня регіональна партія "Ліга" не раз брала участь у формуванні урядових коаліцій у Римі. Вона також має потужні позиції в найбільш населених та економічно розвинутих північних регіонах Італії, де її представники займають керівні посади в провінціях Венето, Ломбардія, Фріулі та Умбрія. Ця політична сила традиційно створювала коаліційні уряди разом із християнськими демократами, які ніколи не відмовлялися від співпраці з нею.
Скажімо, "Ліга" урядувала разом з християнським демократом Сільвіо Берлусконі. Крім того, "Ліга" навіть увійшла до урядової коаліції як молодший партнер лівих популістів з "Руху п'яти зірок". Якщо проводити паралелі з німецькими політичними реаліями, то це було б щось на кшталт створення коаліції між АдН та нещодавно створеною лівою популістичною силою "Союз Сари Ваґенкнехт" (ССВ). Утім, з 2022 року ультраправі "Брати Італії" (Fratelli d'Italia) обійшли "Лігу" щодо популярності, ставши найсильнішою силою на загальнодержавних виборах, випередивши "Лігу". Відтоді коаліційний уряд Італії очолює прем'єр-міністерка Джорджа Мелоні. До складу цієї правої коаліції входять "Брати Італії", "Ліга" та християнські демократи.
В Австрії відсутнє те, що можна назвати «забороною» на формування коаліційного уряду з ультраправими силами. Навпаки, Австрійська партія свободи (АПС) вже в 1980-х роках брала участь у коаліціях, зокрема з соціал-демократами. З 2000 року було укладено чотири коаліційні уряди, в яких АПС співпрацювала з християнськими демократами. Історично АПС розпочала свій шлях як регіональна політична сила в землі Каринтія. Після ряду розколів та зміни програмних орієнтирів, подібно до німецької партії АдН, АПС сьогодні має представництво в дев'яти земельних парламентах і бере участь у формуванні трьох земельних урядів як коаліційний партнер.
Незважаючи на численні скандали, АПС займає провідну позицію в рейтингах перед майбутніми національними парламентськими виборами, запланованими на кінець вересня. В даний час 27-31% респондентів висловлюють підтримку цій партії. На другій позиції в опитуваннях знаходяться християнські демократи. Лідер АПС Герберт Кікл вважає, що має реальні шанси стати "народним канцлером" Австрії, як він сам це формулює. Партії АдН і АПС підтримують активний діалог, і приклад Кікла може слугувати натхненням для лідера АдН з Тюрингії Бьорна Гекке.
Проте у Франції продовжує діяти "брандмауер" щодо співпраці з ультраправими. Президент Еммануель Макрон категорично відмовляється співпрацювати як з ультраправим "Національним об'єднанням", так і з ультралівими "Нескореними французами". Внаслідок цього, після дострокових виборів у липні парламент досі не має стабільної більшості, адже Макрон не може знайти союзника для коаліції. Це нагадує ситуацію в ландтагах Тюрингії та Саксонії. "Національне об'єднання" здобуло значно менше голосів, ніж очікувалося, ставши лише третьою партією за кількістю підтримки.
Проте ця партія, яка виникла на основі "Національного фронту", останнім часом демонструє зростаючу силу. Вона має представництво у багатьох місцевих та регіональних органах влади, але поки що не здатна діяти самостійно, оскільки не має абсолютної більшості голосів. Колишня лідерка партії Марін Ле Пен, яка була основною кандидаткою на президентських виборах, регулярно покращує свої результати на виборах. Вона планує знову балотуватися у 2027 році і має досить оптимістичні перспективи на успіх у своїй третій спробі після невдалих кампаній у 2022 та 2017 роках.
У Іспанії соціал-демократи продовжують залишатися при владі, хоч і змогли сформувати лише меншістський уряд, який підтримують ліві сепаратистські партії. Тим часом ультраправий рух Vox роками набирає популярності та наразі займає третє місце за рівнем підтримки серед населення. Однак у липні цього року партія Vox вступила в конфлікт з християнськими демократами, з якими раніше спільно управляла більш ніж сотнею муніципалітетів і п'ятьма регіонами. Загалом, в Іспанії ніколи не було серйозних обговорень про можливість введення "брандмауера" проти правих популістів.
У липні Сантьяго Абаскаль, який очолює іспанських правих популістів, оголосив про розрив відносин з християнськими демократами. Причиною цього стало їхнє рішення прийняти мігрантів з Канарських островів на материкову частину Іспанії. Чи був цей розрив лише театральним жестом, чи за ним ховаються серйозні наміри, покаже лише час. Важливо зазначити, що Vox і християнські демократи планують зайняти місце соціалістів у національному уряді.
У Нідерландах, Швеції, Фінляндії та інших країнах Європейського Союзу праві екстремістські сили також мають місце в урядових структурах. В Угорщині партія "Фідес", що може бути охарактеризована як правонаціоналістична чи ультраправорадикальна, вже 14 років знаходиться при владі під керівництвом прем'єр-міністра Віктора Орбана. За час його керівництва, як партія, так і сама країна зазнали значної радикалізації, що призвело до напружених відносин з Європейським Союзом. В результаті, Угорщина стала європейською державою з найстійкішим правопопулістським урядом. У той же час, у Польщі цей етап вже завершився. Після недавніх парламентських виборів, християнські демократи змінили ультраправу партію "Право і справедливість".
Греція також виявилася здатною подолати лівий популізм. У 2019 році уряд коаліції радикальних лівих сил, відомої як СИРІЗА, яка утворила альянс з ультраправою партією "Анель", поступився місцем адміністрації, очолюваній християнськими демократами.
В цілому, спостерігається зростаюча популярність ультраправих політичних партій у ряді європейських держав. Це явище, зокрема, зумовлене міграційною політикою, економічними труднощами та відчуттям відчуженості, яке переживають багато виборців.
Колишній голова Бундестагу від соціал-демократів Вольфґанґ Тірзе (Wolfgang Thierse) вбачає тенденцію зростання популярності ультраправих не лише в Тюрингії чи Саксонії. Приміром, АдН також має сильну підтримку в Баварії та Гессені, тобто за межами східної Німеччини. І це також стосується Європи, сказав Вольфґанґ Тірзе в інтерв'ю суспільно-правовому мовнику Deutschlandfunk: "Це стосується не лише східної Німеччини - варто поглянути на Нідерланди, Францію, Італію та скандинавські країни. Скрізь ми бачимо просування крайніх партій, популістських партій. Якби це був просто особливий випадок у східній Німеччині, то можна було б заспокоїтися і сказати, що можемо це пережити. Але ж ні, це - тектонічний зсув".
