Нагрівання акумуляторів штучним шляхом. Думка експерта щодо вибухів пейджерів у Бейруті 21 вересня 2024 року
Ілюстраційне зображення з ресурсу Pixabay.
Штучний нагрів акумулятора
Як це може бути?
Можна говорити про надзвичайно специфічну операцію, ймовірно, здійснену ізраїльськими розвідувальними службами, оскільки інші гравці не мають жодного інтересу до цього, а саме Ізраїль здатний реалізувати подібні дії (примітка: Ізраїль не підтвердив свою участь у цих атаках). Тут важливі дві основні складові: перша — технологічна, а друга — розвідувальна, пов'язана з агентурною діяльністю. Технологічний аспект полягає в розробці вибухівки, яка, навіть у невеликій кількості, може призвести до значного вибуху. Другим етапом є інтеграція цієї вибухівки до батареї або всередину пристрою, близько до акумулятора, так, щоб вона залишалася непомітною, але могла вибухнути при досягненні певної температури. Далі використовується відомий механізм вразливості багатьох електронних пристроїв: шляхом надсилання спеціально підготовлених команд або сигналів з певною частотою, які можуть викликати ненормальне функціонування девайсу, перевантажуючи його і підвищуючи температуру акумулятора. Коли температура досягає критичного рівня, стається вибух. Щодо технологічного аспекту все зрозуміло, але не менш важливою є організація доставки цього технологічного рішення до цільового об'єкта. Це вже свідчить про рівень, досвід і організацію роботи розвідувальних служб. Нещодавно в західних ЗМІ з'явилися повідомлення про те, що підготовка цієї операції тривала 15 років (згідно з інформацією телеканалу ABC). Проте, можливо, що насправді агентурна мережа, фіктивні компанії та вербування співробітників могли готуватися навіть більше 15 років.
Найбільш інноваційний елемент — це надзвичайно компактна вибухова речовина.
... які кроки необхідно вжити для реалізації цієї операції?
... щоб забезпечити можливість доставки. Вони планували багато аспектів, але основною справою стало створення транспортного коридору – це могла бути як дорога, так і річка, якою можна було б перевозити все, що завгодно. У даному випадку пейджери стали тим, що пройшло цим шляхом. Тобто, через певну мережу агентів, яка, ймовірно, вже пережила дезорганізацію після проведення операції, але я впевнений, що у організаторів залишилися ще чимало агентів та можливостей. Технологічно тут немає нічого революційного, проте найбільш технологічним аспектом, на мою думку, є вибухівка — дуже компактна і непомітна. Щодо пейджерів, то, ймовірно, доступ до них отримали або на етапі виробництва, або під час транспортування. Адже задіяно було безліч посередників для доставки, і, можливо, коли постачання затримувалося на півдня чи день, фахівці могли розібрати кожен пейджер і внести свої зміни...
Проте варто зазначити, що розібратися в цьому не так просто, адже мова йде не про кілька десятків сторінок, а про тисячі! Для цього знадобиться або велика команда людей, або чимало часу.
Ми не можемо точно оцінити реальні масштаби роботи, адже, можливо, там працювало 100 інженерів по 8 годин на день. Це не є новим кроком, як стверджують деякі, і не відкриває нову еру. Всі елементи, які були об'єднані, вже були відомі окремо. Проте, вражає, як творчо та майстерно вдалося з'єднати їх, організувати весь процес, що, зрештою, призвело до успішного результату для організаторів. Це свідчить про високий рівень організації в самій службі та наявність серйозних науково-технічних ресурсів. Можливо, ця робота тривала рік або навіть більше. А що стосується дослідницького центру чи лабораторії, це вимагає численних випробувань — тут працювали хіміки, радіотехніки та фахівці з кібербезпеки, які вдосконалювали радіосигнали та підбирали правильні рішення. Це демонструє, що ізраїльтяни інвестують значні ресурси та інтелектуальні зусилля у свою спецслужбу, і, судячи з результатів, їхня стратегія є успішною (Ізраїль не підтвердив своєї причетності до цих атак - ред.).
Костянтин Корсун. Зображення: сторінка у Facebook Kostiantyn Korsun.
Як вдалося одночасно активувати всі ці процеси, і чи було вибір пейджерів випадковим, чи ж у цьому є певний замисел?
Була обрана та техніка, якою масово користується "Хезболла". Вони завчасно знали, що "Хезболла" ухвалила рішення закупити партію пейджерів -- це все говорить про рівень домінантності, тотального контролю у радіоелектронному просторі, вони перехоплювали практично більшість комунікацій і знали про це завчасно. Це показник тотальної переваги Ізраїлю у технологічній сфері (Ізраїль не підтвердив свою причетність до цих атак - ред.).
Мобільний телефон обладнаний передавальною антеною, що функціонує як маячок, і за допомогою радіоелектронної розвідки його можна виявити з будь-якої точки, якщо є необхідне обладнання. Розуміючи це, "Хезболла" усвідомила, що це створює значну перевагу для Ізраїлю, адже вони можуть відстежувати кожного абонента, який користується пристроєм з антеною. Тому вони вирішили відмовитися від мобільних телефонів і перейти на застарілі технології, які не мають передавальної антени, такі як пейджери, що функціонують в пасивному режимі. Це дозволяло уникнути можливості виявлення місцезнаходження користувача, адже пейджер лише приймає сигнали, не передаючи жодної інформації, що ускладнює його виявлення. Хоча спочатку цей підхід здавався ефективним, згодом противник знайшов інші рішення для вирішення проблеми.
Швидше за все, просто замінили елементи живлення, акумулятори.
Після появи пейджерів на сцену вийшли мобільні телефони, різноманітна комп'ютерна апаратура, радіозасоби зв'язку... Чи був підхід до цього аналогічним?
Ні, тут уже виключається елемент того, що хтось мав доступ до виробів на стадії виробництва, тому що це була дуже різна техніка - багато радіостанцій і радіоприймачів. Виробник цих радіостанцій -- здається, якась японська компанія -- повідомили, що таку модель вони припинили випускати 10 років тому і навіть припинили випускати акумулятори до них. Тут був задіяний трохи інший підхід, тобто немає можливості вже отримати доступ до поставок, до виробника, тому, найімовірніше, пішли шляхом просто підміни батарей. Умовно, змоделюємо, десь на якомусь секретному заводі вже винайшивши мікровбухівку, її вмонтовують в різні акумулятори найбільш популярні, які використовуються в радіостанціях, в різній іншій електроніці, в радіоприймачах, де завгодно. Можливо це розмір пальчикової батарейки, наприклад. Більшість експертів схиляється зараз до думки, що це були акумуляторні або інші батареї. І, можливо, десь налагодили масове виробництво дуже схожих, абсолютно ідентичних, але із мікровибухівкою. І, може, вони ще й продали їх. І тоді, розумієте, що представники "Хезболли" купили у ізраїльтян батарейку, самі вставили в радіостанції і потім самі ж на ній підірвалися. Такий підхід унікальний (Ізраїль не підтвердив свою причетність до цих атак - ред.).
Мікровибухівка — це інноваційний підхід у виробництві вибухових речовин, чи вже були подібні випадки в історії?
Існує одна цікава історія... Кажуть, що наприкінці 90-х років одного з терористів Близького Сходу знищили за допомогою вибухівки, прихованої в телефоні. Це були спеціально сплановані операції. Для промислових потреб таке не є необхідним: видобуток вугілля не потребує подібних технологій, а для військових цілей мікросхеми також не є критично важливими. Все це є частиною діяльності спецслужб.
Якщо мобільний повністю вимкнути, то ризики зменшуються. Але колись ви його ввімкнете і щось будете з ним робити: заходити в месенджери, заходити на веб-сайти, дивитися пошту і ще якимось чином скачувати щось звідкись, а цей файл міг до вас прийти невідомо звідки, якими шляхами, тобто, там використовуються так звані вразливості нульового дня, вразливості, про які ніхто не знає на широкий загал, і ізраїльтяни роками скупляли ось ці вразливості. Тим самим займаються не тільки вони, цим займаються усі провідні технічні розвідки світу, шукають вразливості самі й купують їх на чорному ринку. Тут кібербезпека і перехоплення комунікацій, софт приладів. Це такі допоміжні чинники -- це не кібероперація, але без кіберфахівців вона була б неможлива насправді. 90% всього цього -- це так звані аналогові технології й агентурна робота спецслужб. Але все ж таки елементи кібербезпеки тут присутні.
Це дійсно вдала спецоперація, в якій використовуються передові технології та висококваліфіковані спеціалісти.
У своєму пості у соцмережах ви резюмуєте, що загалом інцидент у Бейруті нічого принципово не змінює у світових правилах гри. Світових правилах гри спецслужб - ви мали на увазі? А тоді ж в чому новація?
Технологічних воєн, скоріше, кібервоєн, тому що нічого не змінює, тому що всі елементи вже були відомі: що акумулятори нагріваються командами -- було відомо, що закладена в телефон вибухівка вибухає -- відомо, що можна перехопити вантаж, можна підкупити, шантажувати або через корупцію якось заохотити певних чиновників, що ви купуєте за повний прайс, а ось наша партія дешевше і ми різницю з вами поділимо... Корупційна складова широко застосовується усіма спецслужбами і є одним з основних методів вербування і взагалі роботи. Тому не змінюються правила гри спецслужб, не змінюється технологічний рівень, тобто тут немає якихось проривів насправді. Це просто творче поєднання, новий погляд і поєднання вже давно відомих елементів. Навіть високопосадовці на Заході почали говорити, що це нове слово, це нова ера, нова епоха... Ні, це просто дуже вдала спецоперація, в якій було задіяні потужні технологічні та людські можливості, людський потенціал -- те, що називається, творчість, те, на що, наприклад, не здатний штучний інтелект.
Українцям немає чого остерігатися. Хіба що...
Чи варто українцям остерігатися вибухових мобільних пристроїв та нових технологій? Чи дійсно цей страх виправданий?
На даний момент я не бачу причин для занепокоєння, хіба що ваша апаратура прибутку з Близького Сходу. Уявімо, що противники "Хезболли" випустили 100 000 батарейок формату ААА — маленьких мізинчиків. Ми не можемо з упевненістю стверджувати, але це цілком логічно, враховуючи останні події. Як ці батарейки потрапили по всьому світу — хто знає: можливо, вони переважно були призначені для Близького Сходу, але ж люди там не ізольовані, вони подорожують, відвідують Європу, а отже, можуть заглянути і в Україну. Наприклад, якийсь іноземний дипломат міг зайти на ринок, купити батарейки, щоб заощадити, і повернутися додому. Таким чином, вони могли частково розповзтися по світу. Це єдиний момент, який може викликати тривогу. Якщо людина нещодавно була на Близькому Сході або отримала посилку з електронікою, що містить батареї, це той випадок, коли варто бути обережним.
