Ключові фактори, що спричиняють короткотривалий сон

Зазвичай, більшість людей потребує приблизно семи-восьми годин сну щоночі для нормального функціонування протягом дня. Проте, для людей із синдромом короткого сну навіть менше шести годин відпочинку не впливає на їхню працездатність.

Синдром короткого сну являє собою стан, при якому тривалість сну складає менше шести годин за ніч. Він не класифікується як розлад сну, а просто відображає індивідуальну потребу в меншій кількості сну порівняно з більшістю людей.

Отже, особам з цим синдромом не потрібно додаткового сну або більше часу на відновлення після недосипання. Невелика потреба у сні для них є звичайною, тому вони не обмежують і не уникають сну навмисно.

Виникнення короткотривалого сну здебільшого спостерігається ще з дитячих або підліткових років і продовжується у зрілому віці. Цим рідкісним явищем охоплено близько одного відсотка людей. Серед тих, хто заявляє, що постійно спить мало, є багато відомих особистостей, наприклад, Барак Обама і Марта Стюарт.

Характерні ознаки

В основі розвитку синдрому покладено сон менш ніж шість годин з задовільним функціонуванням протягом дня. Тобто такі люди можуть добре працювати чи навчатися,

Незважаючи на обмежений час для сну, вони не мають потреби в додатковому відпочинку або сні на вихідних. Їхнє пробудження відбувається навіть без необхідності йти на роботу, навчання чи виконувати інші обов'язки. Деякі експерти зі сну вважають, що люди з таким синдромом мають схильність до гіпоманії, імпульсивної поведінки та сильного прагнення до винагороди. Зазвичай вони займаються активностями, які допомагають їм подолати відчуття сонливості.

Якщо цей стан не є порушенням, варто звернути увагу, якщо разом з коротким сном з'являються інші симптоми:

Основні причини

Спеціалісти відмічають, що синдром короткого сну пов'язаний з генною мутацією. Вони виявили генні зміни у природних низькорослих.

Також виявили генетичні мутації, пов'язані з синдромом короткого сну, у членів однієї родини. Це означає, що батьки можуть успадкувати ці зміни своїм нащадкам.

Виявлення проблем та стратегія терапії

Спеціальних тестів на синдром короткого сну немає.

Діагностування буде проводитися на основі аналізу звичок сну, з подальшим веденням пацієнтом детального щоденника.

Пацієнт зазначатиме загальну тривалість нічного сну, кількість разів, коли він прокидався вночі, а також можливі денні симптоми, такі як сонливість чи епізоди дрімоти.

При відсутності фактичного розладу подальші тестування можуть і не знадобитися. Допомога спеціаліста знадобиться у випадку порушення режиму. У цьому випадку знадобляться додаткові обстеження у вигляді полісомнографії (дослідження сну), актиграфії (портативний пристрій вимірює час доби та рівень діяльності)Є електроенцефалографії та ін.

Тактика лікування буде направлена на регулювання ритму тіла та дотримання способів, які допоможуть регулювати графік сну та неспання.

З цією метою пацієнтові рекомендовано дотримання гігієни сну, рекомендації якої полягатимуть у наступних діях:

Також лікар може рекомендувати один із методів регулювання сну, як хронотерапію. Він полягатиме у дотриманні розкладу протягом місяця, перш ніж вносити незначні зміни. Дрімання під час цього методу заборонено. Пацієнт повинен використовувати послідовні тригодинні затримки перед сном протягом шести днів, поки не досягне потрібної кількості сну.

Діагностування ж розладу сну потребуватиме лікування залежно від встановленого типу.

Якщо ви прокидаєтеся з гарним самопочуттям і зберігаєте енергію протягом усього дня, хвилюватися не варто. Але якщо ви стикаєтеся з денною сонливістю або помічаєте зміни у своїх звичках сну, неодмінно проконсультуйтеся з лікарем.