Орест Сохар: Ердоган висловив підтримку поверненню Криму, поставивши Путіна в незручне становище. Проте не варто сприймати його як стратегічного партнера. – Блоги | OBOZ.UA

Президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган вкотре продемонстрував путіну, що веде свою політику та діє тільки у власних інтересах. Виступаючи на 4-му саміті Кримської платформи, він заявив: повернення Криму Україні - вимога міжнародного права, і Туреччина завжди підтримувала територіальну цілісність України. Але навіть у цій грі Ердогана цікавить насамперед його власна вигода.

Чого б це Ердогану, який збирається вступати до прокитайського БРІКС, підтримувати Україну, встромляючи вже черговий ніж у спину бункерному діду?

По-перше, він відчуває себе вищим за "друга Владіміра". Туреччина є членом НАТО, активно веде торгівлю з Європою та іншими країнами світу і абсолютно не залежить від Росії. Ердоган, в свою чергу, насолоджується своєю позицією миротворця. Саме країни ЄС повинні звертати увагу на своїх сусідів і координувати свою політику. Що стосується США, їм потрібно враховувати інтереси сенаторів з усіх штатів. Лише сам Ердоган може накласти заборону на щось.

По-друге, у Ердогана, як і у путіна, існують фантомні болі, пов'язані з імперіалістичним минулим. Протягом майже семи століть кордони Османської імперії охоплювали значну частину сучасної Європи, Азії, російського Кавказу та Північної Африки. Але, на відміну від путіна, який ховається в бункері, Ердоган усвідомлює, що сьогодні насильство заради захоплення територій виглядає архаїчно. Натомість, впливати на сусідів через економічні засоби є набагато більш реалістичним і вигідним. Це своєрідна імперія впливу, в якій Ердоган виступає одним із провідних гравців регіону.

По-третє, мудрий Ердоган вміло маневрує між різними політичними силами на світовій арені: він не вводить обмеження проти Росії, але водночас надає військову допомогу Україні, зберігаючи при цьому дипломатичні відносини з Москвою та пропонуючи свої послуги як посередник у мирних переговорах. Поки путін завдає шкоди власній країні через війну в Україні, Ердоган активно розширює свій вплив на Азербайджан, Туркменістан і навіть Іран. Анкара також готова виступити у ролі "перекладача" між НАТО та країнами Глобального Півдня.

По-четверте, в Туреччині існує 55 спільнот кримських татар; згідно з різними джерелами, чисельність кримськотатарської діаспори в цій країні варіює від 1 до 7 мільйонів людей. Усі вони розглядають Крим як частину України, тому лідеру держави слід звертати увагу на їхню підтримку та лояльність.

Туреччина під керівництвом Ердогана має амбіції стати важливим гравцем на міжнародній сцені. Для цього у країни є безліч сприятливих чинників, таких як вигідне географічне положення між Азією та Європою, стратегічний контроль над Босфором, а також членство в НАТО. Незабаром Туреччина може приєднатися до БРІКС або навіть до ШОС. Оскільки вступ до ЄС виявився неможливим, Ердоган тепер активно виступає проти Європейського Союзу.

Важливо фіналізувати політичний портрет Ердогана. Він готовий на різкі кроки там, де навіть НАТО безпорадно бідкається і розводить руками.

Згадайте, як Туреччина враз збила російський Су-24 2015-го на кордоні з Сирією, коли той порушив повітряний простір країни.

Ердоган ухвалив рішення про закриття Босфору та Дарданелл для всіх військових суден, внаслідок чого найбільше постраждала Росія.

Запровадив "зерновий коридор"... коли Росія не проявила бажання до переговорів, близько двадцяти танкерів з російською нафтою виявилися "заблокованими" в Босфорській протоці.

Крім того, він забезпечував Україну "Байрактарами", а тепер зять президента планує звести на нашій землі фабрику для їхнього виробництва.

У 2023 році командирів "Азова" повернули, незважаючи на обіцянку Кремлю утримувати їх у Туреччині до завершення конфлікту.

Ердоган робить і нічого путіну не пояснює. Порівняйте з НАТО, яке щоразу закочує політичні очі, коли російські дрони чи літаки "помилково" залітають у їхній повітряний простір.

Але вважати його союзником України - це необачно. Він спільник ситуативний та діє виходячи з логіки його політичної стратегії -- лідерства Туреччини. Країна стає помітнішим світовим гравцем: Ердоган укладатиме суперечливі союзи, обніматиме путіна, торгуватиме російською нафтою і водночас ставитиме бункерного на місце. Добра новина полягає в тому, що він другий у черзі -- після Сі Цзіньпіня -- на демонтаж російської імперії... коли для цього прийде час, звісно. 🫵🏼 Тож терези внутрішньої доброчесності Ердогана завжди будуть рівними.