Сучасна комунікаційна політика держави характеризується хаотичністю та реактивністю (Громадянська мережа ОПОРА).
Однією з найефективніших дезінформаційних кампаній, що проводяться Росією в Україні, є кампанія, спрямована на дискредитацію мобілізаційних заходів. Основною метою таких інформаційних операцій є внесення змін у поведінку населення. Проте державна комунікаційна стратегія залишається надзвичайно хаотичною і часто реактивною: ми не розробляємо заздалегідь стратегічні комунікації, а лише відповідаємо на наявні виклики. Цю тему обговорила Оксана Мороз, комунікаційниця та засновниця ініціативи "Як не стати овочем", під час інтерв'ю з Ольгою Айвазовською в рамках спеціального проєкту Громадянської мережі ОПОРА "Сила вибору".
"Росія знаходить реальні конфлікти і починає їх розвивати. Я вважаю, що наступним кроком може стати демотивація українців шляхом підриву довіри до влади — розділяти та руйнувати. Вони вже заклали багато підвалин для цього процесу. Багато чого ми зробили самі через недосконалу комунікацію з боку влади, і це мене найбільше тривожить у майбутньому. Адже вони добре підсилюють в суспільстві теми корупції та несправедливості. Тому цей напрямок є моїм найбільшим побоюванням", — підкреслює експертка.
Чи можна помітити еволюцію методів російської дезінформації та пропаганди в умовах війни? Які технологічні зміни відбулися, і чи стали ці методи більш масштабними та вдосконаленими?
З 24 лютого 2022 року Росія кілька разів змінювала свою тактику. Період до 24 лютого і, напевно, весна 2022-го - це період, коли Росія думала, що може ще працювати умовними "распятимі мальчікамі" і сподіватися на те, що її будуть зустрічати з квітами. Після того, як українська армія вибила їх з-під Києва, Сумщини і Чернігівщини, вони почали змінювати тактику. Було кілька місяців замешкання, а далі вони чітко взяли курс на те, щоб обирати нашу внутрішню проблематику і з нею працювати і проводити інформаційні операції. Спочатку вони акцентувалися на залякуванні, далі переключилися на демотивування, а потім почали робити цей мікс. І зараз ми в достатньо складній фазі, коли кілька різних векторів одночасно. Вони і раніше були в багатовекторності, але зараз інтенсивність дуже значна. І напевно, як влучно сказав Андрій Юсов, зараз сила російської пропаганди в тому, що ці "м'ясні штурми" в інформаційному просторі йдуть дуже різними векторами.
Чому люди піддаються впливу пропаганди?
По-перше, це певний етап у часі. Ми відчуваємо втому, страх і дезорієнтацію в багатьох аспектах нашого життя. І це абсолютно нормально, адже ми перебуваємо в умовах війни, що супроводжується численними негативними наслідками інформаційного середовища, в якому ми живемо. Крім того, ми стикаємося з не зовсім ефективною або навіть відсутньою комунікацією з боку влади, що призводить до формування все більшого інформаційного вакууму і відсутності чітких орієнтирів для населення. Я не говорю про те, коли закінчиться війна, але, наприклад, якщо розглянути ситуацію в енергетиці, ми бачимо, що росіяни продовжують свої дії, як і в 2022 році, тоді як ми не вживаємо відповідних заходів, що не може призвести до позитивних результатів. Отже, другий важливий аспект – це наявність комунікації. Поєднання цих двох факторів може або створити захист, або сприяти виникненню можливостей. На жаль, у нашій ситуації це призводить до того, що люди схиляються до того, що їм пропонують спочатку. Якщо в когось виникає питання про причини відсутності електрики, а перше, що їй говорять, це те, що влада наживається на громадян і продає електроенергію, то людина в це вірить, адже це резонує з її попереднім досвідом. Якщо б їй надали зрозумілі пояснення і діяли проактивно, можливо, у неї виникло б більше довіри і захисту.
Однак, насправді ми всі, незалежно від країни, стикнулися з подібними викликами - живемо в епоху переходу від аналогового до цифрового. Ніхто з нас не застрахований від нових загроз, і ми не маємо вроджених знань про інформаційну безпеку. Пройде багато часу, перш ніж наступні покоління зможуть виробити ці навички. Але усвідомлюючи це, ми маємо нести більшу відповідальність за те, як ми спілкуємося. На жаль, цього поки що не вистачає, і саме це призводить до численних проблем.
Згідно з щорічним дослідженням Громадянської мережі ОПОРА, яке аналізує медіа-вплив на українців під час повномасштабного конфлікту, відзначається позитивна динаміка у використанні Telegram. У цьому році споживання новин через цей канал зросло на 7% у порівнянні з попереднім роком. Це свідчить про те, що українці активно обирають комунікаційні платформи, які найбільш пов'язані з нашим ворогом, країною-агресором. Чи можливе змінити цю тенденцію або вплинути на неї?
Історія з Telegram - одна з багатьох, яка дуже наочно показує наслідки наших дій чи бездіяльності. Тому що ця історія почалася не вчора і не 24 лютого. Вона почалася ще у 2018 році, коли ФСБ тільки почали створювати ці свої мережі анонімних Telegram-каналів, які вони чітко позиціонували як місце, де нібито є інсайдерська інформація, апелюючи до того, що українці не довіряють владі і хочуть знати альтернативну інформацію. А потім через певну кількість ітерацій вони популяризували ці канали. І на кожному з цих етапів було зрозуміло, що це загрозлива історія. Тому що це про анонімність, про злив інформації, про інструмент для інформаційних війн і так далі. І, власне, тут було багато можливостей зупинити це і законодавчо, і якимось іншим обмеженням. Але оскільки кожен розглядав це як можливість для себе - бізнес для інформаційних війн, політики для своїх медійних війн - ніхто на цю кнопку "СТОП" не натиснув, тому зараз ми маємо наслідки. І, зрозуміло, що якщо цим користуються внутрішні маніпулятори, то цим будуть користуватися і зовнішні маніпулятори, вороги. Зараз нам доводиться працювати з наслідками і потрібно робити якісь дії, щось блокувати. Але це яскравий приклад того, що проігнорувавши багато попереджень на початку, ми маємо ці наслідки. І з ними вже не можна працювати якимись гуманними способами - вже треба блокувати. Я не маю на увазі весь Telegram - я не вірю, що його можна заблокувати, але блокувати певні канали. Вести таку роботу потрібно.
Чи є можливість вплинути на соціальні мережі та інші платформи загального доступу з метою спільної розробки з їхніми керівниками принципів, які забезпечать прозорість і зрозумілість алгоритмів? Це могло б допомогти запобігти поширенню дезінформації.
На мою думку, справжня проблема полягає не в алгоритмах, а в самих ботах. Алгоритми, якщо розглядати їх у загальному контексті, створені для того, щоб приносити користь бізнесу і залучати людей до споживання різного контенту. В ідеальному варіанті, за відсутності зовнішніх негативних впливів, вони не повинні викликати жодних негативних наслідків, так само як і будь-яка інша інновація. Однак, саме штучні акаунти, які соціальні мережі помилково прирівнюють до реальних користувачів, посилюють цю проблему. Зараз, коли технології штучного інтелекту розвиваються, ми можемо зайти в будь-яку соціальну платформу і натрапити на величезну кількість ботів. Хоча соціальні мережі стверджують, що борються з цим, насправді результатів не видно. Мене особливо розсмішують звіти Meta, де вони заявляють про блокування сотень бот-акаунтів в Україні ще до початку повномасштабної агресії, що, на їхню думку, є значним досягненням. Фактично, прикриваючись поняттям свободи слова, вони прирівнюють права ботів до прав людей. Якщо ми говоримо про те, з чого варто розпочати боротьбу з цим явищем, то це є основна проблема. Проте, соціальним мережам це невигідно, адже їхні акції можуть впасти, і неясно, наскільки зменшиться їхня база користувачів, але це точно буде більше, ніж на 5-10%. Це доволі складна ситуація. Мене дратує, коли обговорення заходить у абстрактні міркування щодо захисту даних і запровадження різноманітних обмежень. Це, безумовно, важливо, але доти, поки ми не вирішимо питання з ботами, нормальний захист даних залишиться лише мрією.
Чи варто взагалі спростовувати фальшиву інформацію, якщо вона розповсюджується з такою швидкістю?
Я рішуче проти використання суто раціональних підходів у боротьбі з дезінформацією, оскільки жодне раціональне пояснення не здатне спростувати емоційний фейк. Вважаю, що нам потрібно зосередитися на сегментації аудиторії. Фактчекінг, безумовно, важливий і має бути на озброєнні експертів та медіа, які повинні враховувати його у своїй діяльності. Проте для широкої аудиторії необхідно навчати людей дієвим патернам, які захистять їх від дезінформації. Я завжди наводжу приклад з електрикою: не потрібно бути електриком, щоб усвідомлювати, що не слід вставляти пальці в розетку. Таке базове розуміння інфогігієни, на мою думку, буде значно ефективнішим, ніж перетворення всіх на фактчекерів або спростування фейків, про які люди навіть не знали, поки не почули про них під час спростування. Якщо ж фейк вже набув масштабів цунамі і його дійсно потрібно зупинити, тоді, можливо, це має сенс. Але кожен випадок потребує індивідуального підходу.
В Україні часто обговорюють ризики, пов'язані з Telegram, однак не варто забувати, що TikTok також може бути потенційно небезпечним. Які кроки слід вжити у зв'язку з цим?
На мою думку, TikTok є такою ж серйозною загрозою, як і Telegram. Більше того, вважаю, що він може стати головною загрозою найближчим часом, якщо ситуація не зміниться. Вже зараз значна частина інформаційних операцій Росії починається в TikTok, а потім переноситься на інші платформи, включаючи Telegram. Потрібно активно працювати в просвітницькому напрямку на цій платформі. Проте, ми спостерігаємо цікавий феномен: просвітницька діяльність у TikTok покладається на ентузіастів, які намагаються донести важливу інформацію до його аудиторії. У той же час, навіть якщо в Telegram чи інших платформах активізується громадський сектор, в США політика забороняє фінансування створення контенту для TikTok. Таким чином, Росія активно використовує цю мережу, в той час як з нашого боку зусилля обмежені. Крім того, контент, який створюють наші блогери в TikTok, може вже містити російські впливи. Наприклад, блогери, які швидко набирають популярність завдяки алгоритмам TikTok, стають об'єктами маніпуляцій, оскільки платформа активно збирає наші дані і забезпечує стрімке зростання органічного охоплення. Ці популярні блогери можуть почати говорити про зовсім інші теми, відводячи увагу від первісного контенту, і раптом закликати до проведення виборів або мирних переговорів, стверджуючи, що ми вже зазнали поразки. Такі відео отримують мільйони переглядів, поширюються в інших мережах, і це стає потужним інформаційним цунамі. Наразі багато інформації про електрику також поширюється через TikTok, що є серйозною проблемою.
Абсолютно немає на що сподіватися з точки зору того, що там будуть якісь фільтрації, їх немає і в інших мережах. Наприклад, мій контент TikTok блокує, ідентифікуючи, що я нібито поширюю якусь дезінформацію, хоча я про неї розповідаю, але тих, кого я коментую, TikTok не блокує. Чи треба звертати на них увагу? Треба. І, власне, я знаю, що Центр протидії дезінформації склав список таких людей, яких там треба заблокувати, і, відповідно, TikTok їх заблокував. Але це все одно капля в морі. Раніше Росія дуже інтенсивно створювала фейкові аккаунти в TikTok, зараз вони створюють їх за допомогою штучного інтелекту, використовуючи реальні відео наших військових і їхніх TikTok-акаунтах. І це велика проблема, тому що дуже важко їх розрізнити. І людина, яка бачить емоційне відео, де говорить військовий, апріорі має до нього довіру, заряджається від нього, далі цей ланцюжок важко перервати. Тому тут немає якось рецепту, потрібно просто говорити, пояснювати, апелювати до адміністрацій, сподіватися, що вони щось зроблять. Цей трек не можна зупиняти. Але я б більше покладалася на просвітництво блогерів та їхнє розуміння, що варто робити, що не можна робити тощо.
Яким чином ви бачите державні комунікації в цій ситуації, особливо в умовах війни, коли альтернативним джерелам інформації, таким як журналісти, стає складніше отримувати та перевіряти певні дані?
Мені важко давати поради державі. Я мала період, коли активно писала на цю тему, але з часом в мене опустилися руки, адже багато помилок уже було скоєно і їх не можна виправити. Втрачено комунікацію щодо мобілізації, а також підготовку до передбачуваних дій Росії в інформаційному просторі, як, наприклад, зараз з електропостачанням. Є ряд основних аспектів стратегічних комунікацій, які просто необхідно реалізувати. Суть стратегічних комунікацій та ванвойсу полягає не в тому, щоб все закривати і затверджувати протягом кількох днів, а, навпаки, у створенні системи, структури та різноманітних голосів, які б обговорювали ці питання на різних рівнях. Наша комунікаційна політика на даний момент виглядає дуже хаотично і реагує на ситуації, а не передбачає їх. Є також елементи політичної конкуренції, що породжує безліч питань щодо виборів. І я навіть не знаю, з чого почати, щоб формулювати якісь рекомендації. Це просто потрібно взяти і реалізувати, так, як це робилося в перші місяці після початку повномасштабного вторгнення. Мене досі дивує, чому тоді все працювало, адже, здавалося б, ті ж самі люди, але вони тоді робили чимало вірних і ефективних кроків. Наразі ж комунікація з українською аудиторією виглядає дуже близькою до критичного стану. Те, що я чую від колег, які займаються адвокацією на заході, також викликає чимало запитань щодо співпраці та ефективності. Я навіть не знаю, що додати. Експерти обговорюють ці питання, проводяться численні круглі столи, але далі цього не йдеться через брак політичної волі.
В даний момент у Європейському Союзі та США тривають вибори, і ми вже стали свідками прикладів використання діпфейків та штучного інтелекту в процесі голосування. Чи потрібно встановити певні правила або навіть заборонити ці технології? І чи реально це зробити, якщо штучний інтелект вважається серйозною небезпекою?
Це вже відбувається. Те, що Росія активно використовує це для створення ботів, для створення примітивних відео а-ля новинних сюжетів, які нібито повідомляють якусь сенсаційну новину українцям, зокрема у вигляді тих же штучних акаунтів військових. Тобто в той час, коли ми говоримо про якусь таку еталонну загрозу, оці нееталонні загрози вже працюють і вдосконалюються. Я б сказала, що ера ефективного і достатньо інтенсивного використання штучного інтелекту почалася десь рік тому, і зараз ми кожного разу бачимо, як це вдосконалюється, переходить в аудіо та відео формати. Напевно, зараз це вже точно етап для того, щоб інтенсивно подумати над регулюванням і розробляти його. Я думаю, що на цьому етапі більше мають говорити дослідники та аналітики, які вивчають загрози, розуміють, сегментують і розробляють якісь механізми для того, щоб це ефективно працювало. Тому що, напевно, ми всі як людство зробимо якийсь фальстарт, адже без помилок нікуди, але навіть на цьому клаптику нашої війни можна побачити, що саме потрібно блокувати. Якщо відео створено за допомогою штучного інтелекту, якщо воно поширює дуже емоційну інформацію, що так само можна побачити навіть по словах коментарів, то очевидно, що це відео потрібно блокувати. І є купа відео, які навіть за аналізом тексту, вже не кажучи про штучне створене картинки, можна було б заблокувати. Але соціальні мережі його не блокують, навіть після масованих скарг. Тому тут, напевно, не стільки питання в штучному інтелекті, як в тому, що соціальні мережі не засвоїли попередніх уроків, а регулювання, в тому числі законодавче, не дало ефекту. Тому штучний інтелект просто це все зараз буде посилювати.
Яка причина цього явища? Чи полягає вона в відсутності бажання у цього великого бізнесу встановлювати власні правила регулювання? Можливо, в такому випадку наднаціональні організації повинні відреагувати на цю ситуацію?
Мені видається, що немає достатнього лобіювання і інтенсивності в цьому лобіюванні. Дуже простий приклад - реклама у Facebook. Якщо запускати рекламну кампанію, яка хоч якось стосується політичної тематики, то зіштовхуєшся з тим, що потрібно ідентифікуватися, надати паспорт, пережити кілька блокувань і так далі. В той же час щодня Росія пачками запускає ІПСО-рекламні кампанії, які називають Зеленського клоуном та поширюють заклики до скидування влади, які, згідно з політиками Facebook, не мали б пройти в принципі, але вони щодня проходять. Колеги їх блокують через головний офіс Meta, а наступного дня вони з'являються знову. Тобто, штучний інтелект, який мав би навчитися вже на тому масиві й автоматично блокувати цей контент, не виконує цю функцію. Це базова, дуже елементарна функція, не складна, але він її не виконує. Я не прихильниця конспірології, а, швидше, бачу тут відсутність пріоритетності вирішення цієї задачі. Бо, напевно, соціальні мережі більше сфокусовані на тому, що приносить бюджети, і менше сфокусовані на тому, що має давати захист. Ми маємо дуже хороший приклад пандемії, коли цей пріоритет став, і інструменти дійсно запрацювали. Так, вони були не ідеальними, але вони запрацювали. Ми маємо російсько-українську війну, яка триває вже одинадцятий рік, і ми не бачимо, щоб були якісь інструменти адаптовані до такого рівня конфліктів. Хоча ми не єдина країна в світі, яка знаходиться зараз у війні.
Чи могли б ви навести деякі приклади дезінформаційних кампаній, в яких Росія досягла успіху стосовно України?
По-перше, це ставить під сумнів ефективність мобілізації. На мою думку, це одна з найуспішніших кампаній, яку вони реалізували. Окрім цього, у них були й інші локальні перемоги, наприклад, під час початку повномасштабного вторгнення, коли всі шукали мітки, або ж залякування ядерним ударом, коли люди очікували на обстріли. Можна навести безліч подібних прикладів кампаній, які сприяли розколу суспільства. Росія вміє знаходити реальні конфлікти і використовувати їх у своїх інтересах. Я вважаю, що наступним кроком може бути демотивування українців шляхом підриву довіри до влади — розколювати, дестабілізувати, роз'єднувати. Вони вже заклали багато "камінчиків" під цей фундамент. Часто ми самі сприяли цьому через недостатньо ефективну комунікацію з боку влади. Це є моїм найбільшим занепокоєнням у майбутньому. Адже вони вдало експлуатують теми корупції та соціальної несправедливості в суспільстві. Тому цей напрямок викликає в мене найбільші побоювання.
Чи можемо ми говорити про досягнення в комунікаційній сфері з нашого боку?
Безперечно, було дуже багато дрібних, середніх і великих ініціатив, які допомогли нам вистояти. Коли ми говоримо про інформаційні операції, ми маємо розуміти, що їхня ціль щось фізично змінити, а не просто зіпсувати нам настрій. Проте Росія більше досягає мети зіпсути настрій і менше досягає зміни поведінки. Але мобілізація і мітки - це те, що змінило нашу поведінку. А, наприклад, зневіра у владі - це те, що змінило нам настрій.
