Казус Чемберлена: Чому Сполучені Штати насправді не дозволяють завдавати ударів по Росії.

Розпочати масштабний конфлікт із ядерною державою, що підпорядкована безумному диктатору, є надзвичайно небезпечним кроком. Тому рішення західних лідерів підтримувати нас виключно військовою допомогою здається логічним. Проте, чи можуть бути інші, менш очевидні мотиви за цим вибором? І які ж вони?

Еталоном політичної наївності вважають Невілла Чемберлена, який, повернувшись з Німеччини, гордо тримав у руках угоду і заявляв: "Я привіз вам мир". Незважаючи на його глибоку помилку, жахливі втрати, руйнування та жорстокі бомбардування, які спіткають Великобританію, наочно продемонстрували, від чого Чемберлен намагався захистити британців. Пізніше, з позиції своєї влади, Черчилль висловив своє відоме: "Той, хто прагне уникнути війни за рахунок безчестя, отримає і війну, і безчестя". Це нагадує японську приказку — всі знають, як рятувати корабель, що вже пішов на дно. І справді, необхідно мати величезну мужність, щоб кинути свою націю в безодню великої війни, намагаючись захистити Чехословаччину.

Ситуація тут виглядає схожим чином. Важко стверджувати, що Захід і США дозволяють Росії чинити насильство, адже вони вже зробили багато для підтримки України, що на початку 2022 року здавалося неймовірним. Проте, очевидно, що справжня зупинка Росії можлива лише через військову конфронтацію, подібно до боротьби з Гітлером. Через природний інстинкт самозбереження західні країни намагаються уникнути такого розвитку подій і відтерміновують прийняття рішення до останнього. Так само, як і Україна до 2022 року не прагнула повернути Крим і Донбас військовим шляхом, що було цілком розумною стратегією, і ніхто у світі не вважав українців боягузами за це.

Не можу уявити, щоб президент або прем'єр будь-якої західної держави звернувся до своїх громадян зі словами: "Ми оголошуємо війну Росії, адже вона зовсім втратила глузд і вбила безліч українців", і щоб люди відреагували на це з ентузіазмом, вигукуючи: "Ура, нарешті, поїхали! Війна з ядерною державою — це просто геніальна ідея!"

Безумовно, це було б для нас вигідно і зручно, адже ми вже перейшли певні кордони і могли б трохи відпочити. Але не варто забувати, що це не гарантувало б успіх у майбутньому. Наприклад, фіни успішно протистояли радянським військам під час їхньої першої війни з СРСР, отримуючи військову та ресурсну підтримку від багатьох країн. Однак, коли розпочалася Друга світова війна, всі країни зосередилися на своїх власних проблемах і арміях, що дало СРСР можливість без особливих труднощів завершити розпочате, відбивши частину фінської території і підпорядкувавши Фінляндію на десятки років. Навіть вступаючи до НАТО, фінські лідери все ще відчували страх перед Путіним і Росією, і не раз телефонували йому, щоб попередити про своє рішення. У великій війні, де всі проти всіх (і Росія вже заручилася підтримкою союзників), Україні може бути зовсім не легше. Для французів питання про ядерний удар по Києву може стати неактуальним, якщо "кінжали" полетять у напрямку Парижа.

Схоже, що надання дозволу на використання далекобійних ракет проти території Російської Федерації не лише свідчить про передачу ракет, здатних завдавати удари в будь-якому напрямку, а й вказує на безпосередню участь США чи Німеччини. Багато видів далекобійної зброї вимагають не лише ракет, а й складних систем наведення, цілевказання та контролю, які залишаються під управлінням цих країн, як, наприклад, з їхніми "Таурусами". Це, у свою чергу, означатиме їх активну участь у конфлікті. Невірно було б припускати, що вони можуть повністю передати нам усі свої військові секрети та технології — це просто неможливо. Адже всім зрозуміло, що західні країни з перших днів конфлікту активно беруть участь в нашій війні через розвідку, навчання та інші ресурси.

Зрештою, може ще бути і так, що між ними існує і якась кулуарна домовленість - Путін не застосовує ядерну зброю для ударів по Україні, а Захід не допомагає Україні бити вглиб по РФ. І може це єдина причина, чому ще Росія по нас не бахнула ядеркою. Бо все інше вони вже зробили.