Чому у дітей розвивається короткозорість: хто підлягає ризику та які існують способи корекції.

З 2020 року спостерігається суттєве зростання кількості дітей в Україні, які стикаються із проблемами зору через короткозорість. Якщо раніше на прийомах лікарів було виявлено від 30 до 40% таких випадків, то нині цей показник досяг 70%.

Олена Варга, офтальмолог з найвищою кваліфікацією та провідний експерт дитячого відділення клініки "Ексімер", розповідає про одну з найбільш актуальних проблем зору у сучасних дітей.

Це аномалія рефракції, що призводить до зниження чіткості зору. На ранніх стадіях дитина має труднощі з баченням на відстані, а на більш пізніх етапах – і з близькими об'єктами.

Короткозорість, або міопія, стала серйозною проблемою, що охоплює не лише Україну, але й весь світ. Сьогоднішні діти здебільшого навчаються в онлайн-форматі, проводячи час за комп'ютерами та гаджетами на близькій відстані. Вони рідко користуються зором для спостереження за об'єктами на відстані, адже більшість їхньої діяльності здійснюється в межах 25-30 до 40-45 см від очей.

У цьому контексті важливу роль відіграє генетичний фактор. На жаль, короткозорість має спадковий характер і часто передається через кілька поколінь. Іноді батьки мають відмінний зір, але їхня дитина вже з'являється на світ із негативними показниками. Виявляється, що серед родичів також можуть бути ті, хто страждає від короткозорості, причому з істотними діоптріями.

Проблема полягає у слабкості сполучної тканини ока. Щільність цієї тканини у кожної людини визначається генетичними факторами, що стосується як очей, так і всього організму в цілому. Іноді схильність до короткозорості виникає не лише через навантаження, які отримує дитина. Важливу роль також відіграє якість харчування, стан кровообігу, а також нормальне постачання крові до голови і очей, а також можливі аномалії розвитку судин.

На рефракцію також може впливати вроджена аномалія кута передньої камери ока. Ця структура, що знаходиться всередині ока, регулює рідинний потік між передньою та задньою частинами. Якщо аномалія є незначною, то, хоча серйозні захворювання, такі як глаукома, можуть розвиватися повільно, це часто призводить до активного розвитку короткозорості, що згодом викликає ускладнення в більш зрілому віці.

Що слід врахувати? Вроджені аномалії можуть виявлятися на різних стадіях розвитку, навіть у підлітковому віці, зокрема у 10-14 років. Тому важливо розрізняти конкретні типи короткозорості у дитини та відповідно реагувати на проблеми, які існують в різних аспектах її здоров'я.

На жаль, молоді батьки часто не знають, що малюкам не можна давати гаджети з пелюшок. Вони радіють, що крихітка грається, тицяє на якість кнопочки, щось там розуміє у свої 6 місяців. А потім дивуються, коли на прийомі в офтальмолога у 3, 5, 6-річки виявляють короткозорість.

Річ у тім, що при зорових навантаженнях на близьку відстань спрацьовує механізм, який називається акомодацією. За неї відповідають циліарні м'язи всередині ока. Коли треба дивитися вдалину, вони розслабляються, і малюк більш-менш непогано бачить, а коли зблизька - скорочуються. Проте в дитини процес акомодації ще не сформований, не розвинений так, як треба.

Більше того, новонароджені зазвичай мають далекозорість, що означає, що їхні очі мають короткі осі, що відповідає плюсовій або далекозорій рефракції. Тому спочатку малюки не здатні чітко бачити ані далеко, ані близько. Якщо таким маленьким діткам надавати зорові навантаження, призначені для дорослих, це може призвести до порушень в роботі зорової системи, таких як косоокість, амбліопія або короткозорість.

Коли малюк уважно вивчає предмети на близькій відстані, тиск в його очах автоматично зростає. Це відбувається через застій рідини, оскільки внутрішні м'язи ока діють в одній площині.

Вона просто не відводить погляд, фіксуючи його на одній і тій же точці. Через це частина циліарного м'яза перебуває в постійному напруженні, не маючи змоги розслабитися. Оскільки сполучна тканина у дитини ще не досить розвинена, підвищений рефлекторний тиск поступово викривлює очне яблуко, створюючи недолік у зоровій функції там, де його не мало б бути.

Дорослі мають розуміти: до 3-4 років малюкам не можна давати гаджети - ані мобільні телефони, ані планшети. Максимум, що дозволяється, це перегляд телевізора не більше ніж 5-10 хвилин. Крихітці цікаво з гаджетом, її затягує, вона перестає рухатись, а батьки радіють, що можуть у цей час робити щось своє. Та паралельно з цим дитя набуває купу хвороб, зокрема сколіоз та нервові розлади. Адже брак руху відбивається на всіх системах дитячого організму.

Таким чином, прогресування короткозорості є складним питанням, яке необхідно адресувати з раннього віку.

Зважайте, що є як мінімум 5 чинників формування короткозорості:

З огляду на вищенаведене, можна виокремити категорії, які схильні до короткозорості:

Річ у тім, що зорова система формується з урахуванням того, де переважно бувають дітлахи. Вона пристосовується до чотирьох стін: у замкнутому просторі немає потреби бачити вдалечінь, тому буде гарний зір тільки зблизька та на середні відстані.

У час активного росту збільшується ризик розвитку міопії. Зокрема, це відбувається:

Коли підлітки, наприклад, за рік раптово виростають на 10 см, це може призвести до погіршення зору. Причина полягає в тому, що судини не встигають забезпечити тканини достатньою кількістю крові, що викликає ослаблення сполучної тканини. Водночас навантаження на очі залишається досить високим, що може призвести до втрати зору у підлітків.

У дитячій офтальмології використовують різноманітні способи корекції зору:

На ранніх етапах розвитку короткозорості (легка форма: -1, -2 діоптрії) часто вирішується за допомогою окулярів. Проте, через великі навантаження на дітей, ця стадія швидко прогресує. В результаті, все частіше використовують комбінований підхід - одночасно окуляри та м'які контактні лінзи.

Щодо денних контактних лінз, існують деякі обмеження, оскільки дітям не завжди легко їх використовувати. Зазвичай рекомендується спочатку носити лінзи лише протягом половини дня, а іншу половину - користуватися окулярами (лінзи потрібно знімати принаймні за 4 години до сну).

На сьогоднішній день найбільш ефективними є жорсткі нічні контактні лінзи. Їх використовують вночі, а вранці знімають, після чого дитина може добре бачити без будь-якої додаткової корекції, будь то окуляри чи денні лінзи.

Цей підхід також має свої недоліки:

Ще одна перевага нічних лінз полягає в їхній здатності на ранніх стадіях захворювання стабілізувати його стан: прогресія сповільнюється, а в деяких випадках навіть зупиняється розвиток високих ступенів короткозорості.

Чому важливо активно коригувати зір, а не сподіватися, що дитина сама з цим впорається?

Якщо не вживати жодних заходів, зорова система залишатиметься в постійному стані напруги. Дитина не здатна бачити далеко, постійно фокусуючи погляд на близьких об'єктах. Це призводить до перевантаження циліарних м'язів, підвищення внутрішнього тиску в оці та, врешті-решт, до ще більшого погіршення зору!

Отже, коли батьки зволікають і не вдягають малюку окуляри, вони не лише не допомагають, а й шкодять його зору.

Звичайно, спершу потрібно визначити, чому саме зір став гіршим. Це може бути короткозорість, проблеми з акомодацією або ж спазм внутрішніх очних м'язів, викликаний перевантаженням. Тому офтальмолог проводить комплексне діагностичне обстеження, яке обов'язково включає закапування циклоплегіків. Це дозволяє з'ясувати, чи дійсно у маленького пацієнта є короткозорість. Якщо ж виявляються порушення акомодації, то про окуляри мова не йде — у такому випадку призначається лікування та вправи для відновлення функцій м'язів.

Коли стало очевидним, що у дитини спостерігається погіршення зору, провели обстеження, яке виявило початкову стадію короткозорості. У такому випадку важливо регулярно відвідувати офтальмолога кожні 4-5 місяців, щоб відстежувати динаміку і оцінити, наскільки стабільною чи нестабільною є міопія.

Якщо завдяки корекції її вдалося стабілізувати, можна планувати візити до лікаря раз на пів року. Не пізніше. Адже сьогодні дитина добре бачить, а завтра може знову початися погіршення гостроти зору.