П'ять книжок, що стануть вашим компасом. Рекомендації від Ігоря Бондаря-Терещенка.
Змієві вали. Антологія української фантастики ХІХ-XXI століть. - Х.: Віват, 2024 рік.
Вперше українська антологія фантастики обходиться без творів Генрі Лайона Олді (Дмитра Громова й Олега Ладиженського) та Олександра Зорича. Це, можливо, пов'язано з тим, що збірка присвячена суто фантастиці, а не фентезі, і позиціонується як "українська", а не "харківська". Антологія "Змієві вали" є першою спробою охопити три століття української фантастики у всій її багатогранності, від класиків до сучасних авторів. У ній поєднуються далекі чарівні світи, історія України, колонізація Марса, готика спальних районів, космічні пригоди, військові байки, прихована історія Донбасу і часові парадокси. Крім художніх творів, збірка містить великий огляд історії української фантастичної літератури, написаний Володимиром Аренєвим та Михайлом Назаренком, який виступає як путівник по жанрах і творах. Збірка включає 20 оповідань українських авторів від 19 століття до сьогодні, зокрема Олексу Стороженка, Миколу Гоголя, Івана Наумовича, Івана Франка, Василя Короліва-Старого, Володимира Аренєва, Володимира Єшкілєва, Бориса Штерна, Олексія Жупанського, Олександра Михеда, Сергія Легезу, Михайла Назаренка, Макса Кідрука, Остапа Українця, Наталію Матолінець, Максима Гаха, Павла Дерев'янка, Олексія Гедеонова, Володимира Кузнєцова та Світлану Тараторіну. Всі оповідання збірки проілюстровані українським художником Олександром Проданом.
Хоч як дивно, але у цьому випадку майстер історичних романів створює грандіозну, масштабну, але незвичну драму Нью-Йорка від заснування міста до сьогодення. З іншого боку, це не нонфікшн, оскільки - як і у своїх попередніх романах-бестселерах - у книжці "Нью-Йорк" Едвард Резерфорд цілком художньо висвітлює культурні, соціальні та політичні зрушення через життя різних за походженням і достатком родин. "Під час роботи над романом мені майже не довелося вигадувати якихось історичних подій, - зауважує автор. - Подекуди, щоб зберегти темп розповіді, я спростив складні для розуміння епізоди чи нюанси, однак щиро сподіваюся, що це жодною мірою не спотворило загального історичного тла". Саме у такий спосіб, блискуче поєднуючи романтичні епізоди з картинами баталій, сімейних драм та особистих тріумфів, розповідаючи про переплетення доль персонажів, багатих і бідних, афроамериканців і білих, тубільців та іммігрантів, автор насправді оживляє важливі події, які сформували Нью-Йорк та Америку: війну за незалежність, становлення міста як великого торговельного й фінансового центру, ексцеси позолоченого віку, вибух імміграції наприкінці XIX та на початку XX століття, випробування Другої світової війни, майже крах Нью-Йорка в 1970-х і його бурхливе відродження в 1990-х, атаки на Всесвітній торговий центр Усюди вкраплені захопливі епізодичні ролі видатних діячів від Джорджа Вашингтона та Авраама Лінкольна до Бейба Рута.
Ця публікація здатна допомогти читачеві розібратися в складній темі, чому книги та війна рідко розглядаються в одному контексті. Адже книги вважаються одними з найвидатніших винаходів людства, тоді як війни — одними з найжахливіших. Проте ці дві сфери тісно переплітаються, і книги часто знаходяться на передовій. Особливо це відчутно в контексті сучасних конфліктів, таких як нинішня війна в Україні, коли автори і їхні твори опиняються в окопах. У своїй роботі "Книга на війні" професор сучасної історії Ендрю Петтіґрі розкриває несподівані шляхи, якими писемна культура — від путівників і наукових праць до класичних творів — формується під впливом великих збройних конфліктів. Це дослідження також допомагає зрозуміти такі складні питання, як пропаганда і художня проза, шпигунство та цензура, а також що приховує книга. Професор звертає увагу на цікаві факти: Мао Цзедун був бібліотекарем, Сталін писав вірші, Вінстон Черчилль використовував путівник для планування військових операцій, а Івлін Во служив у морській піхоті, перш ніж стати відомим письменником. Під час воєнних дій люди часто зверталися до книг як до джерела розради та інформації. Бібліотеки, які раніше не мали великої популярності, стали важливими центрами спілкування та підтримки, а видавництва пережили свій ренесанс, незважаючи на труднощі з постачанням паперу. Учасники війни намагалися забезпечити солдат книгами, що призвело до появи унікальних друкованих форматів. Книги цінували не лише на фронті, а й у таборах військовополонених, де вони були важливим джерелом підтримки та розради.
У цій книжці, буває, виють сирени і летять ракети, але живе й паралельний Київ, яким блукають герої та персонажі - Назарій та Ярослав, в якого черево чи не арамейською промовляє, бо він "контактер", а також Максим з паперовою мишкою та Андрій з незакритим ґештальтом, крім того, Симон Григорович, що "у пошуках втраченої думки", продавець Тесей в крамниці "Від-Крита" та інші одісеї. Гадаєте, "коли тужливо заспівали сирени", вони тікають у бомбосховища? Аж ніяк! Вони рятуються або у спогадах, або у згаданій паралельній реальності. в яку, виявляється, можна потрапити, їдучи Києвом на звичайному трамваї. "Зненацька мене озорила дещо чудернацька ідея, - міркує герой однієї з оповідок. - А якщо я заснув там неспроста - а, так би мовити, "просторово" потрапив у сон? Чому ні? Припустімо, саме там, у тій місцині, знаходиться "територія мого сновиддя", і коли я перетинаю певну межу, то автоматично потрапляю в сон...". Тож, з одного боку, "Дивні оповідки опівночі" у збірці "Крок. Крук. Крик" Павла Маслака, де живуть згадані герої, - це майже посібник сучасного містянина, який прагне вижити у нашому трагічному сьогоденні, а з іншого боку, якщо зважити на розділ поетичних перекладів - з Едгара По, Верхарна, Війона, Борхеса і Ніцше - чудова лектура для одночасного виховання в собі не лише обивателя, а й естета. Хай хоч як дивно це звучить у наш трагічний час.
Читаючи цю книжку, все одно доводиться тримати на думці соцмережі та месенджери, гори листів в електронній скриньці, кілька проєктів водночас, що присутні у нашому житті. А також те, як усе це надто розпорошує нашу увагу, а здатність до зосередженої роботи стає великою рідкістю. Тож недаремно у своїй книжці "Зосереджена робота" Кел Ньюпорт наголошує, що процвітатимуть саме ті, хто розвине цю навичку й покладе її в основу своєї професійної діяльності. Адже лише від глибокої роботи залежить наша можливість безперервно вчитися і робити складні речі швидко. Тож у своїй книжці автор - професор комп'ютерних наук Джорджтаунського університету - описує повальну епідемію розфокусованості та її коротко- й довготермінові наслідки. І, звичайно ж, дає корисні поради (не завжди очевидні), як покласти підхід зосередженої роботи в основу будь-яких завдань, дозовано сприймати інформацію, розумно користуватися соціальними мережами і змінити свої звички, щоб концентруватися на завданнях і досягати успіху. "В епоху мережевих засобів комунікації люди, зайняті інтелектуальною працею, дедалі більше підміняють зосереджену роботу другорядними справами, - нагадує автор, - розсилаючи й приймаючи електронні повідомлення (як людські мережеві маршрутизатори), з частими перервами на те, щоб "ковтнути" якихось розваг. Вагоміша робота, для якої потрібне інтелектуальне занурення, наприклад, формування нової стратегії бізнесу чи написання заявки на великий грант, виконується уривками, без зосередження, а отже, дає посередній результат". Хай там як, але книжка запрошує всіх небайдужих до власного життя повірити в те, що в сучасному світі можливий інакший підхід до роботи.
