16 жовтня 2024, 15:13 "Я виконував свої обов'язки", - заявив медик при кордоні Назарій Польовий.
Назарій Польовий - лікар ортопед-травматолог медичної частини Національної академії Державної прикордонної служби України. Обрати професію лікаря Назарія надихнув дідусь, який значну частину життя присвятив медицині й навіть зараз, у свої 82 роки продовжує консультувати як сімейний лікар. Відданий своїй справі, він лікував сотні пацієнтів. Змалку, спостерігаючи за дідусевою працею, і старша сестра хлопця, й сам Назарій вирішили піти тим самим професійним шляхом.
Випуск із інтернатури збігся з початком повномасштабного вторгнення. Назарій усвідомлював, що в країні відбуваються серйозні зміни, і відчував покликання стати на захист своєї Батьківщини, тому вступив до лав прикордонників. Під час служби у зоні бойових дій на Донеччині він надавав допомогу пораненим. Війна вимагала від нього не лише відваги, але й здатності діяти в критичних ситуаціях, адже кожна секунда могла стати вирішальною для порятунку людських життів. Медичного персоналу бракувало, а необхідні інструменти не завжди були під рукою. Як лікар-травматолог, він переважно працював з переломами, забоями та вивихами, але часто йому доводилося виконувати обов'язки інших спеціалістів, беручи участь у операціях як асистент. Безліч поранених бійців проходила через його руки, і він робив усе можливе, щоб дати кожному шанс повернутися додому.
Існували часи, коли медики на передовій змушені були працювати безперервно по 30-40 годин. "Це було величезне навантаження. Ми організовували одночасно два операційні столи в операційній та надавали допомогу кільком пораненим", - згадує Назарій.
В один із таких напружених днів Назарій залишився єдиним травматологом на пункті. "Лише вивозимо одного пацієнта, як відразу переходжу до наступного. Прийшов поранений. Він не був у моїй спеціалізації, стан важкий, потрібне переливання крові. Третя позитивна. Запасів цього типу у нас не залишилося, тому я вирішив стати донором для цього військового", – ділиться Назарій. Після того, як було проведено переливання, стан пацієнта стабілізувався, і його направили до наступного пункту евакуації. Вже після переливання Назарій продовжив працювати з іншими пацієнтами, адже часу на відпочинок не було.
За свою відданість, самопожертву та людяність лейтенант Назарій Польовий був удостоєний нагрудного знака "Герой-рятівник". Проте Назарій залишається скромною особистістю і не вважає себе героєм: "Я просто виконував свою роботу, як це роблять всі. Навантаження на лікарів велике, тому кожен з них заслуговує на звання Героя!"
Однак ця розповідь наголошує на тому, що героїзм має багато облич - це не лише боротьба на фронті, а й невтомна боротьба за існування кожного військового.
